Моя свекруха

Коли я почала пізнавати Хема по-нормальному глибинно, я доперла, шо шось в ньому є таке незвичайне, яке закладено при народженні. Я про те, шо часом свою цікаву дурнуватість ми набуваємо протягом життя. Але шось таки закладається на ґенному рівні. От в нього на ґенному. Залишалося вгадати від кого у спадок йому дісталася схильнсть до непристойно-різкого контрасту в одній особі, життєва нестандартна мудрість, легка неадекватність, кам’яна твердість, пір’їнова ніжність.

В мене дуже крута свекруха. Власне оце слово «свекруха», яке не випадково римується з не менш красномовним «мокруха» не личить моїй Зейнеп-анне. Вона просто «Зазей» — так по ніжному її звуть друзі.

Загальна улюбленка. Тому що має спокійну голову, холодну мудрість і життєву розважливість. А ше вміє пожартувати з крепкими слівцями. Має ту особливу силу, коли в певній ситуації тре сказати правду в очі, не мнятися, я лупарити правду-матку.

Вона має 47 років, хоча не знає якого числа вона народилася, бо народилася у ті часи, коли паспорти курдам не видавали і взагалі тре було поводитися тихо і без вимахувань з претензіями на документи і непотрібні знання.

Першого сина, власне мого Хема, народила у 17, бо тоді так народжували і так виходили заміж. Потім ще одного сина. Дівчинку, яка померла. І знову дівчинку.

— Дуже гарна дівчинка була. Мала три рочки коли її не стало. Гарна… «назар олду»,  — шо перекладається як «вроки поробили». Вона знає собі, що то були вроки і версії про пожежу її до одного місця, тому що вона знає те, про що не говорить усім.

Вже коли дітей поставили на лапи, більш менш з’явився вільнй час, вони вирішила таки навчитися читати та писати. І в школу пішла в 45. Отак! І знаєте, шо за це я її лю ше більше. Бо такі люди справжні, не ниють, не жаліються, в захотіли — і йдуть до того. І не спирають на вік, на відсутність грошей чи ше шо небуть. Для них не існує перепон.

Сім’ї старих устоїв дуже прямо складені: чоловіки працюють, жінки піклуються про дім і не вознікають. Як розуміє це все Зейнеп-анне я поясню таким епізодом.

4 ночі. Алі-баби (мого свекра) немає дома. Грає в нарди в якомусь кафе. Ми це знаємо. Як знаємо і те, шо додому тре приходити до 2 ночі. Зенйеп дивиться телевізор  залі на другому поверсі.Рипнули двері на першому, ми з Хемом зачаїлися, розуміємо, що зараз щось буде. Але анне не кричить ніколи. То не в її стилі. «Так леді не роблять», — каже вона.

Чоловік прийшли з гульок і хочуть їсти. Ми чуємо як ане накладає їжу у тарілки. Ні слова. Алі-баба шось мельнув. Відповіді – ноль. Ну ясно шо вона зла, чого трогать? Алі не допер позива, і знову шось мельнув. Незрозумілий шум, який раптово припиняється. Ми погнали на другий поверх і поняли – анне здерла скатертину зі столу і все тепер неапетитно валяється на підлозі. Проговорила «Афієт олсун», — перекладається «смачного» , і не спіша, плавной походкой пішла в свою кімнату, сєкретно підморгнувши мені оком, мовляв, так тра, для профілактики.

Алі баба покірно зібрав усе з підлоги, апетит зіпсуто, гульки закінчились.

Я знаю шо то не єдина її така виходка. Вона, крім того, шо вірна дружина і гарна хазяйка, ше горда жінка, і вона не дозволить поводитися з нею по свинськи. Вдома тре бути до 2 ночі.

Вона плакала взахльоп, коли скапурився Майкл Джексон. Любить дивитися диск з його відеокліпами, якась химерна реальність у тому, все геть інше ніж те, що навколо. І на телефоні у неї є багато його пісень. Ще слухає фолк, і дуже любить нашу українську Руслану, поставила на звінок, коли телефоную я.

Якось в садку звела гніздо якась пташка, на винограді, що в’ється по спеціяльно зробленим ґратам. Ну всі ми заглядали туди. Так же інтересно. Одного ранку я почула , шо анне шось розказує Алі і плаче. Я зірвалася, шоб доперти шо сі стало, оказується кіт зжер яйця, які відклала пташка. То були гіркі сльози, яких не соромлятся. Щире співчутя іншій матері-пташці.

Вона каже, шо Бог її нагородив такою невісткою як я (главне я скромна), бо вона багато молилася. І не треба їй ні турецьких, ані курдських дівок, бо українська найкраща (ай да я!), і тут вона почала загинати пальці, чого їй така невістка як я «сама лучча»:

—         Чепурна. Сама ж  анне дуже акуратна і елегантна, коли треба; мило-розгільдяйна коли ситуація дозволяє.

—         Роботяща (на контрасті деяких дівок, я трудяга). Анне ж НЕ намагається переробити усю роботу. І мене цьому вчить. А ше каже «Не надривайся, двічинко, жоден мужик цього не оцінить. І якшо покажеш, шо можеш багато вони захочуть від тебе ще більшого, так шо «яваш-яваш, кизим» («помаленьку-помаленьку, моя дівчинко»).

—         Люблю її сина. Вона теж любить Хема, і мені здається, любить його найбільше серед усіх дітей (жінки таке помічають).  Довіряє його думці і не сперечаються вони зроду-віку. І нема преславутих ревнощів матері до коханої сина. От нема. Я те відчуваю і воно б десь вилізло, аби було.

—         Можу напитися з нею турецької кави, покурити і не триндіти лишнього, бо часом хочеться спокою і тиші (ну це я їй забезпечую уже понад 2 місяці, бо по турецьки ні бум-бум)

Вона накладає мені багато їжі, носить мені в кімнату печиво і кавуна, піклується шоб я не здохла з голоду – це ясно ж неможливо, бо вона гіперболічно переймається тим, шоб ми були ситими.

Ради закона жанру мушу сказати шо мені в ній «не так». Але зараз такого нема. Може згодом, через рік, я писатиму поста і критиму її благим матом. А може мене обмине сумна практика стосунків свекрухи і невістки і я набула надійного друга у чужій країні. Дасть Бог, ми з нею станемо щасливим виключенням…

Він вилуплюється на дівчат

Він вилуплюється на дівчат. Відверто, без приховувань. І каже, шо дивляться всі. Я вже якось це пережила, але часом таки, куррррва, бісить.  Коли я намагаюсь відомстити таким же чином, то він або не помічає цього, або каже «Я розумію чого ти на нього так заглянулась, справді доглянутий і видний хлопець.»

Я  помічаю всі погляди (повторюсь, — він їх і не ховає) і вдаю шо не бачу це. І знаю, що колись зірвусь саме на цьому зі словами «Вже коли ти надивишся а ті дівчачі цицьки і сраки?» і він ні грама не допре з тої промови матюків українською.

Знаю, що він боїться коли я зла. Він не бачив ще досототу ЩО то може бути, та відчуваю, і не хоче бачити. Як тільки бачить шо я заводжусь, відразу міняє тактику. Мовчить або починає клеїтися…

Часом хочу знати що в нього в голові робиться? Хто там я? А потім подумаю: та на хуя воно тобі впало, дівчино? Чи тобі бракує філософсько підривної «піщі» для роздумів?