Секс в подружжі

Бачу, що коли мове йде про секс як власне секс  — все весело і легко. Обговорюються пози, афродозіяки і білизна.

А як вже світиться тема про «супруга» і » в браке»  то тільки в одній прoекції «як урізноманітнити секс у шлюбі?». Відчуваю себе приреченою на вічну нудьгу після прочитання подібного.

Секс в подружжі — один з видів контакту, що підверджує вашу єдність, бажання одне одного. Це ж як кохатися з найкращим другом (при умові, що ваш чоловік/дружина насправді вам близький друг). У подружньому сексі є місце для абсолютної відвертости, геть-геть абсолютної, про яку ні сном ні духом не відають коханці.

В сексі з рідним чоловіком/жінкою є місце для гумору, навіть курйозного.

Тоді чого не вистачає??

З часом все стає «напівсексом». Ми дозволяємо собі пропускати на нашу думку «неважливі» моменти. А саме ж ці моменти надавали колись почуття такої інтимности і виключного захоплення. Ми собі просто вирішуємо, шо коли це свайо-радноє, то й так сайдьот. ПеретЕрпе. А ше якшо це радноє не похвалило твої деруни, то й зовсім можна не старатися…

От так воно все й сходить нанівець.

Висновки.

1. Не забувати, шо цей свій в доску чувак/чувиха мусить чогось вас хотіти. Саме тому у вас прямо з середини має світитися секс.

2.  Бути відвертими. Не допускати дешевого загравання, яке на кожному кроці можна зустріти і без вас. Відвертість — знак вашої виключної близькости.


3. Не читати сумних статтей про урізноманітнення сексу. Читайте ті, які призначені для коханців, для «доподружніх» пар. І проектуйте їх під свій досвід та вашу взаємну  відвертість.

 

 

Про телячу мову

Вчора мені дали ссилку на те відео про телячу мову і «надінтелегентного» ДАІшника.

Яка я була зла!

Перше, шо хотілося написати, то це про козлячу мову у відповідь, про те, що дякуючи такому сміттю — Україна відстала держава.

Потім випила холодної води.

Побачила в інтернеті щасливу звістку про те, що Швеця звільнено і мені полегшало.

Цікаво, як він там зараз?? Переглядає відео?? Запив, певно, сука??

Виправдань йому нема. Пів (нормальної) України його зневажає. А інша половона ще й під’южує «поддержим мента! живи моя Одесса!»

Люди, ну якшо на чистоту, він же не правий, так?? Ну не може нормальна свідома людина сказати таке про мову, яке є державною в тій країні, де він народився?? Ну не обзиває же він свою рідну маму, так, як він обізвав цю мову??

Ок. Припустимо, шо на вкус і цвєт. Наприклад, комусь мова недогодила асиміляцією приголосних чи присутністю апострофа. Припустимо, що в когось в голові зберігся стереотип про те, що українською мовою розмовляють селюки. Ніхто не буде нікого переконувати. Стачить. Всі люди дорослі і з своїми закарляками в голові.

Ну але ж мусить бути шось авторитетне? Якщо у нашій країні президент+влада не являються авторитетом, ані первинним, ані вторинним, то давайте збережемо те, що дісталося нам від «мозгу» нашого народу.

Ну хіба інтеліґенти минулих часів всі поголовно були пастухами і доярками?? Та вони ж знали мов стільки, скільки у нас пальців на руках і ногах!! А вибирали для спілкування українську. Вони вважали її милозвучною…

А от старший сержант Швець вважає її телячою!!

От як після того можна любити «ту частини України»? Вони свідомо принижують нас, ми тоді ж бики і корови, якшо мова наша теляча, так виходе??

Народ, згадаймо, що перш за все варто зростити внутрішню повагу та інтеліґенцію.

А ще треба гарно підбирати кадри у державні служби, щоб з нас не сміялися.


Ось він — наш «геройко». Злісний українофоб.



 

Тут можна прочитати про інцедент в Харківському аеропорту, про митника та хабар.

 

Не поспішайте — встигнете

Вуличні музиканти стали вже звичайною фурнітурою на вулицях міст. А часом…

Січень. Вашингтон. Станція метро.

Скрипаль неквапом розсташувався і почав торкатися січневого холоду теплими нотами гарної скрипки. За 45 хвилин він зіграв 6 творів. За цей період повз нього пройшло понад тисяча людей, оскільки то час пік.

Через 3 хвилини від початку чоловік середніх літ призупинився аби його послухати, стишив ходу… Та знову її прискорив за кілька секунд. Спішив на роботу.

За хвилину скрипаль отримав свій перший заробіток, але жінка, що кинула долар навіть не зупинилася, погнала далі…

Ще за кілька хвилин житель Вашингтона з посивілими скронями  сперся об стіну і послухав неперевершену гру скрипаля… Слухав, начеб то й не поспішає нікуди. Та раптом сіпнувся, глянув на годинник і поспіхом зник.

Найбільшу увагу музикантові приділяли дітки. Вони слухали у ті миті, коли їхні мами тягли за собою, діти оберталися, вслухувалися, але чеберяли лапками, аби встигнути за мамою.

За 45 хвилин тільки 6 людей зупинилося послухати музику. І то ненадовго. Ще 20, не зупиняючись, кинули гроші. Заробіток музиканта склав $ 32.

Ніхто з перехожих не знав, що скрипалем був Джошуа Белл — один з найкращих та найвидатніших музикантів світу.

Виконувався й один з найскладніших творів, який будь коли був написаний, а інструментом служила скрипка Страдіварі, вартістю $ 3,5 мільйона.

За два дні перед виступом в метро, на його концерті в Бостоні, де середня вартість квитка становила $ 100, був аншлаг.

Гра Джошуа Белла в метро була частиною соціального експерименту газети «Вашингтон Пост» про сприйняття, естетичний смак і пріоритети людей. Як люди сприймають красу у буденному середовищі в невідповідний момент: зупиняються щоб оцінити її? Чи розпізнають талант у несподіваній обстановці?

Висновок: не поспішайте — встигнете. Миті прекрасного — найвагоміші у нашому житті, ці миті очищають від вихлопів автівок, від брехні нечесного коханця, від образи шефа.

Життя репнуло ще й на мене гепнуло

Бувають дні, коли наче затягнуло небо.

Як казала моя кохана Баграт Людмила «Життя репнуло ще й на мене гепнуло».

1. В нашому класі протікає стеля.

Ох яке невдячне це діло мати власні курси (я така громкослівна, насправді то просто приватне викладання). Ну так от. В Дідімі зараз період грози. Шалені дощі з диким вітром, бодай трястя їм. Тим офісом, яким я недавно хвалилася я тепер плююся. Так, там  гарні вікна на всю стіну. Але. Ми на найвищому поверсі і зі стелі ллється вода. Ще й з тих прекрасних вікон забиває. Як прийшла в суботу — мене чуть тіпун не взяв… Книжки на столі — помиті дощем, розлазяться!!! Здох мій новий записник, подарований Хемом. Книжки проходять реабілітацію — сушку, підклейку та обціловування. До записника так руки ше й не дойшли…

2. Одна краля вирішила закинути курси, бо в неї екзамени в школі. Ну а раніше ти цього не знала??? Це нічого, що я розраховувала і на час і на плату?? Треба було принаймні не починати місяць.

3. Далі. Мама одного мого учня, якому 23 роки, шо вже їздить на гарному й новому автові,  — задзвонила мені і сказала «Це я шось непоняла чи у вас направду ціна така висока?!»… Ну хто б ото нявчав?! Вони мають власний ресторан, і вони не можуть сплатити абсолютну середню ціну? Я ж не тягла цього студЄнта на шнуркові?? В мене є відповідь, чого вони так себе ведуть. 1. Чим люди багатші, тим заздреніші.  2. Вони вписуються в коло спілкування Хема, і вважають, що мають право на знижку. Отак то.

4. Хем поїде в Стамбул на 5 днів. Без мене. На переговори по роботі. А я куватиму тут сама, не знаючи толком мови. Вдома. З батьками… Сім»я прагнутиме мене розвеселити і не даватиме мені спокою. Я буду закриватися в кімнаті, щоб відпочити від тої надмірної уваги. У мене є мої книжки, інтернет, робота і спортзал..

5. Кста, про спортзал. Все тріщить, все болить, ноги не стуляються, руки не піднімаються, дихати тяжко (біль від пресу)… Я розумію, що то достойна плата за те, що 8 місяць я била байди. Але я ще так ніколи не втомлювалася. Намагаюсь начитатися теорії, щоб робити все там правильно. Тренер говорить карявою англійською і мені часом просто хочеться шпурнути в нього гантелю… А ще він думає, що коли говорить зі мнов, то просто мусить казати все дуууже повільно і голосно. Наче б то від того мені стануть зрозумілі його турецькі слова.

Шо то ше?

6. Оте молоде видавництво не відповідає мені вже 2 тиждень. Я ж казала, шо вони працюють по принципу «Хоч? Не хоч як хоч!». В мене опускаються руки від того, яка я буваю тупа. Чого вимахувалася?? Треба було зразу казати «Так», а потім якшо шо відмовилася б (як роблять багато непорядних людей). Боже, як же мені хочеться шоб була така людина, яка казла шо писати і куда його нести. А я б собі, каралєва, сиділа тіко і клавою цокала, запиваючи задоволення самою собою мартіні та кавою. Можна мені таки устроїти, Боженько???

P.S. Фото абсолютно точно відтворює мій душевний стан + саме такий настрій у мене ці дні.

 

Що почитати дівці?

Що почитати дівці, якій лайново на душі, яку все на світі задрало… Хочеться залізти під плед, включити Сезарію Евору, відкупорити український Кагор з останніх запасів (я якась популістка п»янок) і почитати. Щоб надихнуло. Чаром. Новими силами. Здатністю перетерпіти запару навколо і почати знову всіх строїти.

 

 

 

Ну так от. Я б порадила.

 

 

 

1. Евгенія Кононенко. Це майстриця коротких історій. І правда ж ви любите короткі новелки? Бо від них емоції залишаються надовго. Їх пам»ятаєш і переказуєш. Так от. Євгенія Кононенко «Новели для нецілованих дівчат», «Повії теж виходять заміж»… Після кількох оповідань я думала, шо тьотка шалено привабливо пише про буденні речі. І буденні речі стають привабливими (я містер Відкриття). А бувають моменти в житті, коли навколо одна буденщина і так і хочеться блюнуть від неї… Потерпіть, не блюйте. Стерпіть. Візьміть Кононенко під свій плед і під Сезарію Евору прочитайте щось легке, і таке, «за жизнь». Стане краще.

 

 

 

2. Людмила Баграт «Зло«.  Оооо то мій множинний оргазм на 1 і 2 курсі. Як ми з кумою виписували усі цитати. Як ми вичитували описи одного неіснувально-шикарного чоловіка. Ми кохалb того чоловіка зі сну Марго. І ми дико ненавиділи з плоті і крові іншого, який так грубо трахнув… ок, не буду переказувати хто, кого і зачєм. Але майте на увазі, якщо у вас трохи містичний настрій, злегка песимістичний, то перетворіть його на підвищенно-містично-песимістичний.

 

 

 

П.С. Не ставте Сезарію Евору, якщо вирішите читати зло. «Дух Опери» включіть собі.

 

 

 

3. Ірена Карпа. Вона надихне і виведе з лайняного стану і то бігом. Тільки Карпа під пледом якось не читається, пра? Впершу чергу читати Супермаркет самотності, 50 хвилин трави і Фройд би плакав. То така класика Ірени Карпи.

 4. Ірен Роздобудько «Зів»ялі квіти викидають». Стильна книжка від стильної авторки. Зі смаком. Гарний підхід до питання про молодість і старість. Вишуканий підхід. Елітний. З усіх рядків струменить думка, що старість буде, не обмине. А отже буде вам ще хреновіше, аніж зараз під цим пледом. Так шо не нюняйте.

Ирена Карпа скачать, Ирена Карпа книги, Ирена Карпа цитаты

Теракт у Домодедово

Знову теракт. Знову Москва. Знову смертник.

В аеропорту Домодедово відбувся вибух. За попередніми даними вибухівка була причеплена до смертника, ніби то вихідця з Кавказу. Чоловік стояв у максимально людному місці — біля кафе Азія.

Вже повідомлено про 35 жертву. Понад 150 поранених, з них 40 у вкрай важкому стані.

Оголошено про розшук трьох підозрюваних. Начебто смертника висадили, а інші  — зникли з місця події.

Існує версія про трьох жінок, одна з яких смертниця.

А ще одна — смертниця жінка, а супроводжував її чоловік.

Яка різниця в якій комбінації діяли нелюди? Не займайтесь складанням версій.

Знайдіть цих нелюдів!

Ну, і як завжди мої риторичні питання:

— зараз з боку кавказців це була помста за що? (ну я розумію і Чечня, і Осетія але хіба не досить крові і смерті?). Хіба не досить болю на світі?? Хіба не найгірше коли страждають невинні за чиїсь паранойї та шизофренії?

— чи не може бути то провокація з боку уряду Росії, бо шось затих нацистський рух проти мусульманів після теракту у Московському метро ? Ще й Обама такий добренький запропонував допомогу. Зараз візьмуть і об»єднаються з Росією проти всього мусульманського світу, от тоді і настане місиво достойне назви третьої світової…

Путіна проінформували. Але містер Біг Босс на місце трагедії не виїхав. І Медвєдєв не приїхав. Доручили комусь там навідати поранених та й годі…

Аеропорти Внуково та Шереметьєво вже приймають рейси, які мали бути в і з Домодєдово… Було б кому летіти :((

Москва давно стало одним з найнебезпечніших  міст у світі. На екскурсію я б туди не поїхала.

До того ж ще однією фобією стало більше для багатьох зацькованих жахом сучасного світу.

 

P.S.  на ютуб було виставлено відео одного молодчика, але його бистро звідти прибрали за явне вказування винуватця цієї трагедію. Хлопець виклав його в контакті. http://vkontakte.ru/video-23466162_159850542  Може й радикально, але думка, яка має право на існування…

Курдський геноцид

Для кожного народу, нажаль, є свої чорні сторінки в історії. Та для деяких націй цих чорних сторінок забагато… Розкажу вам про ще одну трагедію народу, який став мені таким близьким, народу, де люди співають, закинувши руки за спину.

16 березня — трагічний день для курдів всього світу, курдський голокост, символ курдського геноциду, день, коли помирало безневинне мирне населення Курдистану.

У цей день в 1988 році в результаті застосування іракськими військами хімічної зброї в місті Халабджі, недалеко від кордону з Іраном, загинули близько 5 тисяч чоловік, в основному жінки і діти, понад 20 тисяч отримали поранення і отруєння. Вперше у світовій історії зброю масового знищення було застосовано до власних громадян, до співвітчизників.

Зараз вже багато хто знає про цю трагедію, однак мало кому відомо, що й до, і після цього Саддам Хусейн неодноразово застосовував хімічну зброю в Іракському Курдистані в рамках своєї політики геноциду курдів і арабізациі курдських територій… Отак то завойовують довіру людей, які живуть, власне кажучи, на своїй території, які нікому нічого не винні… Маєте!

Поясню: в Іраці є таке утворення, що має статус широкої автономії, і, начебто там курди можуть жити собі мирно. Курдам мирно не живеться, бо всі їх пресуюють, вони в свою чергу всім мстять. І нема цьому ні кінця, ні краю.

У травні 1987 року курдське населення Халабджі, де традиційно мали великий вплив курдські партизани, повстало проти іракської влади. На питання «чого?» —  відповідь «примусова арабізація курдських територій. Заборона мови, культури, традицій». Чоловіки з Халабаджі + партизани змушені були давати драла після того, як в місто були введені урядові війська, які знищили бульдозерами кілька кварталів цілком  цього древнього семидесятитисячного  міста. Без жалості все знищили бульдозерами!

Далі курди почали підступати до важливого стратегічного об»єкту — греблі, яка зрошувала величезну частину землі + давала воду на весь Багдад. Уряд Іраку нічого кращого не придумав, як застосувати хімичну зброю проти курдського мирного населення Іраку, а саме м. Халабаджі, де залишилися жінки, діти і старі люди. Чоловіки, як ми пам»ятаємо, з партизанами біля стратегічно-важливої греблі воюють.

Вранці 16 березня іракська авіація почала масове бомбардування міста. Деякі жителі змогли втекти або сховатися в підземних бомбосховищах, споруджених за багато років до цього, тому що бомбардування курдських районів стали звичайним явищем. Прямо як для нас пітарди на Новий рік. (це не гумор, це чорний сарказм).

6 годин тривало бомбардування. На місто було скинуто величезну кількість отруйних речовин.  Відразу ж загинули понад 5 тисяч чоловік, були покалічені близько 20 тисяч. Вулиці та будинки Халабджі були заповнені трупами людей і тварин. Люди, що виходили з бомбосховищ отримували величезні дози опромінення. До цих пір тут дуже високий рівень онкологічних захворювань, а також дитячої смертності та вроджених вад.

Країнами світу прокотилася хвиля засудження. Реагували практично всі, окрім гігантського і байдужого Радянського Союзу.

А Хусейну нічого за це не було. Ну побісилися там курди на окраїні, тай притихло на пару місяців…

Як ви думаєте, цією трагедією можна виправдати часом, здавалося б, агресивну поведінку курдів, коли їм вказують інші держави якою мовою говорити і яких політиків любити??

 

 

У нас гроза

У нас гроза і це означає, що скоро в нашій хаті  в закутку Заходної Туреччини вирубить світло. І я буду тулитися до свого Хема, який захворів і має температуру. Пекучий мій Хем.

«Хто кого ще втішати повинен?», — скаже він мені жартома. Він мене. І тільки так.

Бляха, як я не люблю грозу.

Ще колись мені мама розказувала, як у селі, де вона вродилася, загорілася хата від блискавки. Ну хто міг таке передбачити і хто міг від такого захистити? Була хата. Нема хати.

Перед стихією ми безсильні. І перед літками, які падають, не питаючи хто там на борту. І ще перед генетикою.

Всім дівчатам блоксу присвячую

Риюся на блоксі в пошуках свіжого і цікавого. Часто-густо натрапляю на дівчачі сльози. Чоловіки їх ранили, образили… Дівчата особи емоційні, вразливі, і від таких змін у житті їм просто хочеться сісти (ну чи лягти) і ревти, плакати, густи ще й вити.

Це вихід.

На один день.

А що робити далі??

А далі посилати на х** образника. І то в голос ще й в пісенній формі. Перші рази то ще будуть пісні крізь сльози, але згодом ставатиме все веселіше, коли ви будете римувати  «ти як індюк, дурнуватий п**дюк».. вам ставатиме дедалі веселіше.

Біль нікуди не подінеться, але ви його навчитесь трохи глушити.

Не гребуйте вином! Ніколи не гребуйте вином, коли вам погано.  Це піднімає настрій і дарує здатність до філософії. Нам же треба сприйняти все це зараз тільки по філософськи, не інакше..

Впевнена, вам тяжко взяти себе за зад і кудись висунути за межі страдницької квартири. Тоді ще один день присвятіть лежанню, перегляданню фільмів, сидінню в інтернеті і складанням поганих пісень про екс бой френда.

А потім просто ізолюйте себе від нього. Все, що вас з ним пов»язує — на фіг. Нічого страшного, що ви знаєте його телефон «серед ночі на зубок». Стирайте, бо лишнє натрапляння на його ім»я шокує током.

Врешті решт, пригадайте, що крім НЬОГО на світі є:

  • опера. Навіть якщо ви не велика прихильниця опери, саме там ви можете відчути інший вимір. Щось важливе. Душевне, трагічно-підвищене. Ваші страждання  здадуться там не такими вже й глобальними.
  • «Секс і місто». Цей серіал, альбо фільм донесе думку, що «всі вони приходящі-уходящі». Лише жінка жінці друг. Тільки Ви, Ваша голова, Ваші емоції і рефлексії — єдина цінність, а хлопці просто пісюни, які затримуються біля нас на певний час, в залежності від їх везучості. Хтось залишиться з Вами назавжди. Але той хтось не примусить вас плакати і відчувати себе пожованою і виплюнутою.
  • елітна кав»ярня. Кава і 25 грам брунатної розкоші — коньяку. А ще ноут бук біля себе, чи просто шикарний записник з ручкою. На випадок, якщо геніальна думка прийде до вас після потепління у тілі, внаслідок вашого елітного легкого сп»яніння.
  • книжки від розумних жінок. Є такі авторки, які просто піднімають наз з дна. Простотою, щирістю, цікавістю сюжету. На вкус і цвєт, але для мене То Л. Баграт, Є. Кононенко,  навіть феміністично настроєні писання Лузіної здатні допомогти. Так-так, Лузіна в такому стані — то шо тра.
  • Ерос Рамазотті. Послухайте його. І уявіть себе в обіймах гарного італійця. Ідеального — з милою посмішкою, високого, який любить дітей і який любить з вами танцювати повільні танці. Який дихає бажанням у вашу шию… Не хочете італійця?? А прийдеться. Бо вони 100% здатні вилікувати від будь яких сердечних страждань.

Авторкам блогів Ти вмієш робити боляче, це твій дар , Історія закоханої квітоньки та ін присвячується

 

 

Бачила хвору дівчинку

Не етично про таке писати.

Але я думала про це цілий день.

За що кара Господня падає на невинних дітей, що хворіють хворобами Дауна, церебральними паралічами, аутизмами і т.д.?

Вони ж не встигли нагрішити. І не зроблять цього.

То що, вони янголи?? Але я думала що янголи сильні, світлі, гарні…

Вона їхала зі своєїю сім»єю на закупи. Вона була така хворобливо худа і бліда. А лице таке добре..

Маршрутка була переповнена. Вона стояла, потім якась англійка встала і вказала їй на крісло.

Відрізала «Йок» (ні) і продовжувала ненормально хилитатися, така поїздка для неї тяжка фізично.

Вона живе десь поруч мене. Така чиста. І слабка. І ніхто не може їй допомогти?

В чому сенс її життя? Чи поцілується вона колись з язиком?

Чи надурить маму про побачення з хлопцем? Чи теревенитиме з подружкою про поцілунок у вушко від Нього і як багато все це означало для неї?

Ні.

В неї все по іншому. Але і в її житті теж є місце для щастя.

Незрозумілої для нас форми щастя.