Мене бісить мій свекор

Забігла на хвилиночку, щоб пожалітися Вам, як мене вхарив, вкурвив, вибісив, розлютив і образив мій свекор.

Зараз ви подумали, що невіда що сталося. Нічого особливого. Може в мене просто така тонка душа української невістки. Хз.

Може хто з моїх близьких читачів пам»ятає історію з чаєм: я йому не могла догодити, бо чай  свекру видавався холодним. Потім все стало на свої місця, свекор вибачився шоколадкою і все пояснювалося тим, що він просто звик до дружининого чаю.

Я ж не проти, якщо з мене спаде цей обов»язок. Варіть собі той чай самі, а я й з пакетика чаю поп»ю, я не горда.

Також я не беруся робити їхні 2 головні страви pilav (плов) та kuru fasulye (пасоля). Ну в них свій метод з тим панькатися і нехай. Тому не лізу, бо точно знаю не вдасться, ще й заклюють.

Свекор не сприймає нової для нього української кухні (ну я ж не геть кожен день українське йому преподношу). Він вірить тільки в отой плов і в пасолю.


Ще, шановні присяжні, прошу зауважити, шо я дама ділова, вихідна повністю тільки у вівторок, а так, взагалі то прилажу уже втомлена о 20.30.. Я працюю, докладаю всіх зусиль, аби всі у хаті жили комфортно, і зароблені гроші в сундук не ховаю — будьмо відвертими, зі мною їм стало жити краще.


І тут цей чоловік, який про мене нічого не знає, вчора за вечерею мені говорить:

— Надумали переїжати від нас?

— Так, — дибільно посміхаюсь.

— А що Куртулуш буде їсти?

— Тобто?

— Макарони? (тре сказать, що коли я готую їсти самість рису готую спагетті або картоплю, оскільки з рисом полюбому не вгожу). Макарони, весь час макарони…

Тут Хем прокинувся:

— Юля не любить, коли сумніваються в її кулінарних можливостях. Вона вміє готувати українські страви, з нашими їй треба практика…

Але, як я і очікувала батько на тому не спинився:

— А якщо гості прийдуть? Може картоплю їм подаватимеш?

— Вона вміє готувати, — сказала молодша сестра. Всі на нього зашикали, але турецьку до цього часу я вже розумію, тому геть усе мені було ясно.

Я сижу як с*ака в гостині, розумію, що зараз я серед 5-х чужоземців, один з них мій чоловік, який батькові поперек нічого не скаже. Мені треба або зараз псіханути і сказати що на приготування його дурнуватого рису і пасолі треба час і я, як нормальна зайнята дівчина його економлю, тому що ми з Хемом живем на свої ще й його ціле стадо кормимо. Час — наші гроші.

І я не сказала.

Я пригадала, що в Туреччині. Цей чоловік, що мене провокує мені свекор, і він геть не тато. Отже він мене не зрозуміє і йому геть там десь шо я псіхану. І розраховувати на його підтримку і любов не варто, він мені чужий. І я йому не кровинка. А от в Хема залишиться негатив від цього конфлікту.

Я змовчала. І наодинці з Хемом цю тему не піднімала.

Він мені за це вдячний, відчуваю.

Невістка чужа кітка. І навіть якщо ви кльова невістка (як я) всеодно ви будете чужинка в домі чоловіка.

Ревла вничку за татом і мамою. Вони в мене геть би не посміли нічого рявкнути в бік Хемівській. Але на то вони і мої. Золоті.

,

Динамо Бешикташ. Побєда наш!)

Які солодкі миті мені подарувало Динамо vs Бешикташ (Туреччина) сьогодні ввечері.

Київ взяв і вздрючив (ну дууже перепрошую, але саме так мені хоцця сказати) турецький Бешикташ, і то немилосердно. Результат за два матчі 8:1 і Бешикташ пролетів як фанера…

Мілевський як завжди устроїв театр з падіннями і не важливо чи торкалася його нога противника чи ні. Він діє за усталеним сценарієм: впав, покорчився з болю, заробив комусь жовту картку, встав, побіг далі. Але він таки золотий))

Вукоєвіч. На вроду може й не тойво, зато в бою — лев. Хорвати вони такі.  Відкрив рахунок, піддав всім охоти. Красава.

Далі Ярмоленко, до якого поки я ніяк не ставлюсь ще. Ні симпатій ні антипатій. А за гол низький уклін.

Гусєв блатний такий пацан. З нормальної відстані на пораженіє як лупанув!! Ууух!!

Шева він і в Африці Шева. Маладца. Нема слів. Жива легенда.

А як на поле вийшов Нінкович… Ох мій Нінкович! Я вже в екрані ловила тільки його безбожно гарну пику лице. І має ж  дівку… але менше з тим.

Зозуля. Такий милий, спочатку ногами »з необачності» вліз на руку голкіперу турецькому, бусурману, а потім схлопотав жовту картку і заспокоївся. Його зачіска — шо це? куда це?? зато всі запам»ятають.

 

Дякую, хлопці, дякую!! Отомстили за всі мої «обіди» туркам)) Це було півтори години слави)

 

Дивні турки

Знайшла в неті статтю. Підозрюю що то кусок з якоїсь книжки, але не надто якісної. Тому просто перекладу вам найправдивіші моменти про турків.

 

  • Турки п’ють тільки свіжозаварений чай. Якщо заварка простояла більше 2х годин, то таке вони не п’ють, сваряться і розмахують руками, і бідні і багаті, пофіг.


  • Турки їдять тільки свіжий хліб. Вчорашній хліб НЕ продається в магазинах. Якщо вам захочеться купити черству булку, то вже ви її так і знайшли, ага, два рази. В Туреччині немає черствих булок.


  • Турки дуже емоційні. На радощах вони можуть застрілити навіть. Тому краще не перебувати у натовпі радіючих або навпаки турків.


  • Турки дуже не люблять черг. Будь-яка черга супроводжується криками — ми що, зобов’язані тут стояти чи як??!


  • Турки люблять швидкий сервіс, тому коли турки раптом виїжджають за межі Туреччини, вони не розуміють чому офіціант не несе все швидко, чому щосекунди не міняють попільничку і не підносять запальничку.


  • Турки звикли до хорошого сервісу, за рахунок дешевої робочої сили в Туреччині можна попросити все — навіть поміняти гудзики на пальто перед покупкою, якщо вам раптом не подобаються гудзики. Вам замінять гудзики безкоштовно, та й ще й чаю дадуть з бісквітом.


  • Нав’язливий сервіс. Вам нав’яжуть все на світі прямо на вулиці.


  • Турки поважають чистоту. Найпростіший приклад — у всіх квартирах вікна миються раз на тиждень (ну раз у два). Також турки зазвичай не ср … ть там, де живуть, тому під’їзди житлових будинків в Туреччині не бувають бруднячими ні разу.

  • Дитина в турецькому суспільстві стоїть на місці святої корови. Дитині можна все — дітей тут сильно балують і з задоволенням утримують до старості, ні в чому не дорікаючи


  • Сім’я — це найголовніше, що є у турецької людини. Після футболу.


  • Турецький власник ресторану щиро образиться, якщо ви не доїли вашу порцію. Вам швидше за все запропонують альтернативний варіант і не випустять з ресторану, поки не отримають пояснення — чому ж ви не доїли наші коржики? несмачно? підігріти? посипати цукром? підсушити? загорнути з собою? а може для собачки?


  • Лахмітники. У Туреччині як і раніше існують лахмітники — мужики з візками, які збирають непотрібний вам мотлох за смішні гроші. Якщо ви бачите такого мужика на вулиці, його можна покликати прямо в хату і продати непотрібний вам диван, який лінь виносити, за одну ліру, наприклад . Лахмітник потім продасть ваш диван ще комусь. Диван — це для прикладу, можна продати навіть кулькову ручку.

 

 

 

ООой ус*юсь

 

Президент Яник зустрівся з президентом Ердоганом (турецький, мєсний) і нагородив його званням почесного професора Національного університету Тараса Шевченка. «Найрозумніший український професор Яник» удостоїв честі..  Я б не взяла (і не дала б, — до слова буде сказано)

Вся жизнь театр, а українська жизнь — цирк на дроті.

 

 

Ми бісимо одне одного

Виявилося, що нам з Хемом нічо людське не чуже і от пару днів у нас період озлоблення. Є причини ззовні, але вони були і раніше. А чогось саме зараз  хочеться підвищити на нього голос, а йому з розмаху грюкнути і так висячими на соплях дверима. А мені крикнути по українськи «Лобом!».


Прочитала, що є таке у всіх, а у нас затягнулося з проявами. Зато тепер чотири дні ми як собаки вишукуємо за шо б то ше висказати?


Весь час думаю, шо то ж моя кохана людина. Шось не діє.

Але я знаю що подіє. Секретне ружйо дівчат: викричатися, розревітися, зробити його винним, самій скорчити невинну пику і зайняти позу «всі проти мене? нічо, я переживу ковтаючи сльози».

 

Його заколупає совість. А я корчитиму з себе недотрогу «Не прощу!»

 

Все так легко.

Шок і село гуде

Це найболючіша моя замітка. Вона без краплі іронії. І пишу я це незнаючи розв»язки.

В селі звідки родом моя мама живе тітка. От вона мені все й розповіла по телефону.

В селі як в селі. Багато народу п»є, всі валяються під заборами.

Є один чоловік. Він кончений п»янюга, дві його колишні дружини теж були п»янюгами. В таких сім»ях всі чубляться-любляться-бухають разом, цілковита деградація.

Від однієї дружини залишився батькові хлопчик. Маленький син бачив тільки п»янки і бійки. В школу практично не ходив але його очки такі живі…

***

Село гуде: батько гвалтує свого власного сина.

Покійна бабуся хлопчика не раз чула дикі крики дитини а всередину будинку зайти не могла: вікна і двері були зачинені. Вона собі вирішила шо батько так виховує малого.

Бабуся померла, свавілля тривало.

І ось раптово в село заїхав рідний брат того виродка і застав його за гвалтуванням дитини.

Малому  8 років.

До соціальних служб це все ще не дійшло і що ж таке має статися щоб все таки дійшло??

Люди байдужі.

Як треба пропити мізки щоб в голову прийшло бажання фізичного акту з власним сином??!!!!!

Боже, в мене нема слів. Цей світ не варто рятувати.

Покохала турка? Обережно!

Часто можна зустріти пари, що складаються з слов»янки та турка/араба. Вже говорили про те, чому так трапляється.

Але не говорили про підводне каміння, яке чекає наших дівчаток, коли вони плюючи на все, покидаючи роботу/університет/курси-по-вишиванню їдуть у теплі краї під опіку гарячого коханого.

Отже: 5 приводів задуматися про доцільність стосунків з турком.

1. Він може надто рекомендувати прийняти мусульманство. Це не «мінус», якщо у вас направду душа лежить до ісламу. Але коли чоловік починає пресувати зі свого боку, батьки в одну душу горланять «тільки через наш труп» — то трошки напряжно. Якщо підозрюєте, що  ваш ашким/хабібі буде примушувати вас до чогось подібного — вважайте. Ліпше перш за все обговорити цю тему і поставити закарлючки над «й».

2. Східні чоловіки у більшості своїй занадто ревниві. А коли ревнують — їм зриває башню. Він може обізвати і в щелепу вліпити і це попри гарячу любов та ніжність до своєї білошкірої принцеси. Вдягайте каски 😉

3. Чоловіки з цього регіону мають велику схильність до диктатури. Просто якщо хтось скаже  повперек — когось закатають в бетон.  А якшо серйозно, то непослушаніє Його Вєлічеству сприймається як гірка образа честі і чоловічности. А вже як буде він свою честь відстоювати залежить від складу розуму та характеру: хтось мовчатиме тиждень, хтось в мордяку клеїтиме.

4. Принци Сходу — власники. ВСЕ-власники. А  НАЙвласники — краси, що цілком належить тільки йому — себто його кохана дружина/кохана дівчина. Зумовлено історично. Тому легко може почати забороняти вдягати те, до чого Ви звикли. Вириватиме з рук короткі спідниці, шматуватиме кофтинки з глибоким декольте. А якщо на вулиці хтось занадто на вас зиркне — мордобій.

5. Сім»я обранця. Це може бути його гордістю, його щастям і радістю. Для «білої» невістки це ризикує обернутися нелегкими випробуваннями та стиканнями з бабськими чварами. Ви будете здивовані, але не всі турецькі батьки сплять і бачать їхнього сина у парі з російською/українською дівчиною, про яких слава на весь світ така, шо мама не горюй. Сім»я на Сході понад усе. Старі батьки важливіши за малих дітей. Просто треба це знати і бути готовою.

 

***

 

Всі ці приводи злегка перебільшені та сконцетровані на відлякувальних елементах. Якщо це справжня любов, то такі пости не налякають 🙂

 

Ще одна риса турків

На цей раз недобра. Але вона зустрічається досить часто, і як правило такі турецькі експонати трапляються нашим — добрим і некорисним дівчатам або ж багатим англійкам.


Часом турки використовують  дівчат. У власних цілях.  Цілях наживи.

А коли вони вибираються з лайна — залишають своїх пташок, що рятували їх з лайна кредитів-векселів-чеків.

Зі своїми турки так не поводяться, бо там і кодекс честі, і батьки по мозгам надають. А наші що?? Вони ж самостійні, вони татові не побіжать жалітися + намагатимуться повернути коханого, шукати в собі причини розпаду стосунків/сім»ї…

***

За останні два тижні так розійшлося 2 моїх знайомі слов.-тур. пари.

Я так розумію, що ця риса притаманна половині турецького чоловічого населення, і дай нам Бог не натрапити на таких падлюк. І не доведи їх Аллах розізлити нам подібну дівчину.

 

***

То чому дівчата обирають турків?

 

Для дівочого еротичного сну

Епіграф: «Ти ніколи не заснеш, якщо намагаєшся з усіх сил заснути».(Теоман)


Теоман, Teoman

Та є в наших краях один такий, що трогати себе дається. Обраним.

Звати його Фазли Теоман Якупоглу — «в міру» просто Теоман.

Приклад сексу і розуму, обидва «пункти» випирають на зовні.

Харизми йому надає голос. Спочатку він мені був схожий на голос Жені Білоусова (ну хто з бабів не думав що «я за ночь с тобой отдам все на свете» то не про неї особисто співається??). А потім він мені став настільки особливим, що я Тео за милю учую.

Теоман, TeomanЗакінчив факультет соціології. А потім з легкістю взяв і продовжив навчання в аспірантурі. Захистив кандидатську на відділені «ФЕМІНОЛОГІЇ» — і тут все стає зразу зрозуміло чим він мене так потряс?? Ну він же про жінок знає все. В нього кандидатська по бабам!!

В Стамбульських поетичних колах його люблять. Пісні його авторства геть не пусті. Вже на початку своїв виступів, ще в 1996 він виграв приз за кращу пісню — Ne ekmek ne de su (Ні хліба, ні води), і за кращі вірші до пісні — Yollar (Дороги).

Теоман, TeomanВзагалі він один такий в Туреччині, що пише такі тексти і музику. Багато виконавців беруть і переспівують його пісні, бо то сили просто нема — такі ті пісні гарні, філософські, наповнені змістом.

А ще Тео знімається в кіно. І буває там голяка (налітай!!). У фільмах він не тільки роздягається, а ще й виступає як автор сценарію, режисер, продюсер і автор музики.

Мене особисто приваблює те, що він єТеоман, Teoman автором колонок в багатьох періодичних виданнях Туреччини (в Туреччині по цю пору читають газети, і вважають то елітною насолодою в поєднання з ранковою кавою)

 

 

(Про осінь в Стамбулі — причому головний герой Стамбул, ніяких людей)

Завжди не легко

Кохатися без кохання

Знайомитися по-трошки з чиїмось теплом

Звикати і втрачати…

Стамбул сьогодні втомлений

Сумний і постарівший

Злегка набрав кілограмів

І знову плакав

Це не дощ, це туш стікає

***

(А це про самотній День народження)

Сьогодні у мене День народження

Одначасно тверезий і захмелілий

Сижу собі в барі на табуретці

У віці, в якому помер мій тато

День народження моє

Слова виростають на вустах

Все що є в моєму житті… —

Розбито в друзки

 

***

(А це моя улюблена «Рапсодія Стамбулу»)

Нехай листя стане твоєю постіллю

Нехай ластівки будуть твоїми друзями

Зірки нехай будуть тобі замість ковдри

Ато вони на небі всеодно без роботи стоять…

Багато кохань нехай стануть твоїми

Ато вони взагалі то теж існують без діла.

 



Млійте, дівчата)

Скучила за настоящими бабами

Епіграф: «Пользуясь случаем, хочу передать привет»

Сиділа я ото на веранді і думала про свою нелегку долю: навіть напитися в мене нема з ким. Хем не в щьот. З ним напитися можна, а от так поконати зо сміху як з моїми бабоньками — нє.

У житті кожного є такі люди. Не важливо як часто ти пишеш їм в контакті/скайпі «Як справи?». Не важливо, як часто тобі взагалі доводиться їх бачити. Але спогади про проведені години разом гріють замерзлі ноги. І навіть якщо ті години були проведені на роботі… Як ви думаєте, чого б то я скучала за своєю перед-туреччинською роботою?? Бо там були Богдани і Гном.

Одне з нас може молоти щось таке дурне, шо й купи не держиться, а дві інші будуть гиготіти аж на кутні і піддакувати ті дурниці. «Жілі і бібісі дві вісілі гісі…» (це така гра казати речення з однією голосною, видно, шо ми всі три філологи, пра?) Таке єднання душ…

На той час ми з Богданами були курці, тому виходили курить або на двір або на поверх вище. Часом Гном ходила з нами «просто постояти», бо нам було шкода не провести пару вільних хвилин разом.

Якось на корпоратив Богдани перевдяглися в Сісі Кейдж. А ми з гномом були хіппі-недодєлкі 🙂 Але зате ми були в підтанцьовці і вигукували слова «Хевен енд хелл!» … А потім наші Богдани розійшлись не на шутку (для справки: Богдани — то одна особа, просто вона такі царі, шо аж «ми-Богдани» про себе кажуть))) і ще й вжарила «Дагараєт бистра спічка» Орбакайте. По цю пору люблю цю пісню…)

А коли я від»їжала в Турляндію і бачила перед поїздкою гнома востаннє, то вона мені завалила копняка і сказали «Ну й вали! Щоб в тебе все добре було!))) геть сльозне прощання, нє?

Словом, вони в теплому закутку душі. І я їх так бережу.