Феміна. by Цитрина.

Бувають такі дні, шо тягнуться як прєзік.

От сьогодні такий - безрозмірного розміру день!

І - шо не зайду на блокс - глухо. Десь ніхто нічо не пише з подружок-друзів-і-колєгів. Ніякого руху.

А мені може було б інтересно шось хорошеньке почитать. Шось цікавеньке...

До повного щастя мій перекладач Арзу (шо перекладає мої текстики) поїхав в Азербайджан. Когось з його родичів там шляк трафив і він вивалився з процесу. А це означає шо я - єдиний автор з затримкою. Ну я не думаю, шоб на моє місце когось там взяли. Але бляха от як не пре то не пре. Може то месед

ж від долі шо не бивать мені письменником?)

А ото був наклювався в мене агент в Україні. Я послала і тексти і контракта склали. А потім парєнь каже: я не потягну. Видно я така нездара шо не потягне.

А вже 27 може то на носі. Прєстарєлий возраст. Якшо шось починати то зараз, бо потім нашо воно нада.

Отаки мислі-думи.

Нема на мене патики, да шоб дурь з голови...

Значить так: все мені осточортіло і пішло все в жопу!

Робота, правила, відкладання мрій!

Вчора за цілий рік поставила рекорд алкоголю: 3 бокала вина в Йоран-барі, там де мій платонічний коханий - Мустафа-абі. Я вчора йому на п"яну голову при живому Хемові признавалася в його харизматичності. А хулі скільки мона то тримати в секреті? Ну гарний мужик, шо скривать.

Сьогодні ні жива, ні мертва. Жду шоб якийсь з босів до мене зарвався. І шоб я вже сказала все.

Ранок дуже добрий.

Сижу я в порту, двері офісу відкриті навстіж, в мене кава і цибак. Зараз всі документи полетять нахєр, бо морський вітер просто вдерся до мене на побачення.

Ада зранку мене насмішила. Беру на руки - либиться аж до вух, різко кладу - як і не було щасливого виразу обличчя, кутики губ до низу і рот вже відкрився ревти і тут я знову беру на руки - знову либа. Проробляла такий фокус кілька разів, а Хем сказав шо то така зарядка для м"язів обличя - посміхатися і дутися.

Якось вийшло так шо пі*дєц підкрався непомітно - ми все все вклали в бар, і в плюс ше не вийшли. А тре платити за електрику, ренту і т.д. У нас таке і раніше траплялося, але то тоді була законно зрозуміла криза, а тепер наче все ж ок. Але це певне вперше - обом пофіг. Ані тіні поганого настрою. Ми навчилися вже вибиратися з таких ситуацій. Вчора за останніх 200 лір купили м"яса,  і замовили танцівницю східних танців: влаштували англійцям "восточную ночь" з барбекю.

На наше щастя такий ризик виявився не пустим. І сьогодні ми заплатимо за ті кончані комунальні послуги + здача залишиться.

Зрозуміла, прямо не так давно зрозуміла, що Хем більше не ризикує. Він більше не гравець. Такий чинний тепер, продуманий. Та практика доводить, кожен раз коли я підбиваю його на ризик - ігра стоіт свєч. Бог парує, як то кажуть.

Продовжую епопею Буковскі. Зараз читаю "Историю обыкновенного безумия" - шикарна річ, скажу я вам. Якщо можна, звичайно. використати слово "шикарна" по відношенню до цього пошляка.

P.S. На мою біду португальська пісня Nossa Nossa стала популярною в Туреччині вже після того, як мені дико-всмердла-обридла-і-від-неї-тошнить. Всюди, люди, всюююююдиии вона грає.

Шпіонство. Серія 3.

Власне, я вже нічого такого не роблю. Але "таке" на мене натикається так чи інакше. Саме пливе в рученьки.

Оскільки я переїду в новий офіс наступного тижня (якшо не піду звідси раніше), то я вирішила позазирати по куткам в цьому офісі, мо шо прихвачу з собою, якого записника гарного, органайзера, ручки гарні - больна я на цю тему.

І!!

Натикаюся я на записи Наді. Надя працювала раніше на цю компанію. І все окутано серпанкоом таємниці - я не знаю чого вона поїхала після 9 місяців вдалої співпраці.

На її зошиті, на першій сторінці пише таке:

"Я так счастлива и благодарна, потому что Мехмет постепенно открывается со мной, становиться ближе, роднее. Я счастлива, потому что живу с любимым человеком. Я люблю Мехмета и хочу всегда быть им любимой!! Я счастливо что могу путешевствовать с любимым человеком, работать рядом, видеть его постоянно! Он так нежен и ласков, заботлив ко мне и желает только меня"

(остання фраза підчеркнута в ориґіналі подвійної лінією, але тут я такої подвійної не знайшла, аби зберегти всю ориґінальність)

Ше там багато пунктів чого вона щаслива. І планів на Мехмета вистачає - вийти за нього заміж і народити йому сина в наступному році. От тільки Мехмет її плану не розділив.

Висновки:

1. Вона теж друшляла на роботі. Писалося їй всяке таке не з великої зайнятості, правда ж?

2. А Мехмет то парєнь нє прастой.

3. В нашому усному договорі я погодилася на поїздки з ним, якшо виникне така потреба, а це нєбєспєчка тепер.

So, понімаю шо він переді мною піариться і хорохориться як півень. Як тільки ми з ним залишаємося в машині самі він педаль в пол і ми погнали. Я відмовилася від вечірки. куди ми мали іти з ним чогось аж удвох в інтересах компанії (відкриття фото виставки. ми то з Хемом підем вже в неділю, а з Мехметом мали йти сьогодні), хоча він запрошував гарно і казав "Розслабся, до роботи це немає ніякого значення". А я така проста кажу: "То чого ж мені туди йти, якшо я в неділю все поöачу з Хемом і Адою?".

Він катав мене на яхті, аби просто показати як то робится і, о май гад, дав мені руля а сам пристроївся ззаду, а я засоромилася і сказала шо якшо я буду вести яхту то її настигне доля титаніка.

Це шо він таким ориґінальним способом і кричучи на мене підкочує до мене яєла?

Мати рідна.

А як же Надя? Чи в чувака пунктик на слов"янках?Нє, ну може не пунктик.

Бо сьогодні двоє робітників - два брати турецькі араби - розоткровєннічалися і призналися мені шо вони турчанок не люблять. Я кажу чого? Волосся у них густіше, шкіра шоколадніша.

А один Февзі і каже мені:

- От, наприклад, побачив ти дівчину. Турчанку. Підходиш до неї і ше не встиг рота відкрити а вона тебе вже послала. Так наче то вона Дженіфер Лопес (тут я юмора не поняла, а шо Лопес всіх посилає шолі?)). А потім ти уходиш а вона вже і не проти продовжити розмову. Ніякої відкритості. тільки шоу.

А от підходиш до рускої (в поняттях Февзі "русскі" це і українки і білоруски і росіянки  - всі в купі) - може ти їм в не подобаєшся, то вона просто по дружньому поговорить. Я люблю рускіх а ти Халіль (це брат його)?  - ООоо, - каже Халіль, - якшо я женюсь то тільки на рускій!

Так шо Мехмета може і поняти треба.

Але всьоравно якшо вони на мене кричать то ніяких мені тут дружб!

Думаєте треба мені тупо розказати Мехмету шо я знаю про його схильність до службових романів? Хем порадив по телефону не сунути носа куда не просять. А мені хочеться шоб він знав шо я вооружена знанням!

Колись я написала оповідання "Транзитом" про свою подругу Пелін. Все майже правда окрім одного. Вона не напивалася алкоголю до такого стану, шоб в пересмертній агонії звонити братові, а той не викликав швидку.

А ото в середу вона таке утнула... Але чоловік, що викликав їй швидку і поліцію (бо вона обіцялася порізати собі вени як в оповіданні!!!) був не її брат, а Волкан (шо її покинув) - в оповіданні її кидав ше Орчун, шо хронологічно відбувся 2 роками раніше.

Піздєц, люди-добрі, шо твориться. Вона ні сном ні духом не знала про те оповідання. А в середу повторила весь його сценарій. І я ото їй призналася і зачитала в телефон... вона каже: "Не роби більше такого зі мною..."