Нові-новинки

Поревла я і пострадала один день.


Прийшло в башку, шо я сам собі режисьор. В мене театр одного актора. Сама намріяла собі висОти. Сама в них повірила і попланувала своє близьке майбутнє. Провалилася. Ростроїлася. Впала в прострацію. Ще й глибоку. Виїла нерви собі і навколишнім. Потім переконала себе шо life is go on. І вже сьогодні сиділа в яхт-клубі на завершальному етапі співбесід.


Я пройшла. І з першого травня я директор інформаційного відділу компанії. Хем накричав на мене, шо я «продалася» задурно. Мабуть таки так, тре було просити ще більше, але я лемко колгоспний і такого не утнула, гордість мені бачте не позволила.


Це не робота про яку я собі мріяла. Але поки згодиться. Місяць ми будемо приглядатися одне до одного. Я побачу чи потягну цей віз. А ще чи не вмру на роботі без Адувана.

Яке в Неї гарне обличчя! З кожним днем риси стають значущіші, зрозуміліші і миліші. Моя Ада-моє ладо.


***

 

Няньку ми поки не знайшли. Ми б її знайшли, аби не прискіпливий Хем, то вона йому зла, то суха, то тупа, то замолода. Так шо дитя поки на бабусі.

 

І я переживаю от за шо. Вони всі в одну душу кажуть шо Ада привикла на руках, а так бути не повинно (а як блять повинно??!!) І я переживаю, шо вони почнуть її приучувати лежати поліном. А це означає, шо моя Ада може лежати і плакати, поки не «привикне» до лежання.

Я тоді їх повбиваю і заздалегідь попередила про це Хема. Той дуже критично ставиться до всіх дій, які примушують Аду плакати, тому він сказав шо теж поубиває. А ше саме для того, аби могти наглядати за староустройною свекрухою — вона буде тусити в нас і не кожен день їздитиме додому. Себто моя «любіма» маман завжди поруч але я це утрясу швидко. Але і Хем буде біля малявки (бо Хем пряцює буквально під вікном будинку), а отже експеременти проводити не дасть.


Наближається непростий місяць, за який я вирішу шо і як буде далі. З легким розчаруванням в світі цьому я починаю повернення в соціум після декрету-пологів-сидінням-з-малявкой.


Хай нам буде легко.

 

Різниця. Нюні.

Між Хемом і мною є багато різного. Але, як на мене головне це: після мого провалу по роботі (попередній сльозний пост саме про це), він каже: «ну чого ж ти так переживаєш. не плач, це всього лиш робота«. А для мене: «ЦЕ Ж САМА РОБОТА! ЦІКАВА, КРУТА, ЯКУ Я ХОТІЛА!»


Я й не знала шо можу зранку прокинутися  і перше шо зробити — плакати і нюняти. Самій гидко.


При мені залишається робоче місце, най не робота мрії, але не казна що. Все знов як і було, наче б і не мала я піднесення і надії на прорив у краще. Наче і не сподівалася вирватися з зачарованого кола дурноти від того, що кожен день однаковий. Наче і не думала, що варта кращого. Певне, не варта. Кастрюлі-пилососи-нудна робота — мій старий life style came back.

Якщо мрія не збувається

Якщо ви випригуєте з трусів, а мрія не збувається і от прямо з під носа сьогодні втекла і надії на її повернення  — 0, то це була не ваша мрія.

Так мені сьогодні кажуть.

Але я знаю шо була моя. І справжня.

А ще довідалася, шо мрії можуть і не збуватися.

Так шо ху*ня то всі візуалізацї і все таке.

З кішки в курку

Дивно як швидко жінки перетворюються з кішечок в курочок.

До одруження і в період раннього пошлюблення ми — кішки. Доступний секс — всюди-завжди-готова. Гарна (на ладно-ладно, відносно задовільна форма), продумане вбрання навіть дома. Культурний розвиток, мудрі ігрища з чоловіком, типу «якшо я його так, а він мені отак» — застосування психологічних ходів.


Після того як з»являються діти яку картину наблюдаємо? Прааавильно. Хєровату. Секс — поки спить маля. Ясно, шо в запасі у вас не година, так шо по биріку. Форма — розгублена по дорозі до пологового будинку і праця над тілом забирає багато енергії вкупі з доглядом за малючком. Одяг? Одяаааг? Моя бабка лучче вдягалася в її найгірші дні. Бо такий перехідний стан, коли вагітні речі завеликі, а невагітні речі в»їдаються в жирові складки —  жестока правда жизні. Культурний розвиток обмежується читанням літератури про дітей, переглядом серіалу Друзі (бо смішно, класно і молодість нагадує), десь скубнути за день якогось текста перекласти, шоб не втратити чуйку і ..ФОТОГРАФІЯ. З телефону. І єдиний об»єкт шо турбує — дитина. Для всіх інших ці фотки — повна фігня. Однакова маляча пика, тільки шмотки міняються і фони. А для мам-курок-насєдок кожна хвотка — шедевр! Ігрища з чоловіком зводяться до однієї — гра в одні ворота «ти просто мені помагай, бо інакше я подохну на цьому кублі».


***

Тема два.

Чого так вперто не хотіти спать? Чого діти не можуть просто спати тоді, коли їм хочеться. Ну я ж бачу, шо марко на хвоста наступає, очі солов»їні, голова на в»язах не тримається — нє! очі роздирає, вигінається, беру на руки — скаче по животі… 2 рази.. 3-й так — упівсили і здається. Голова хилиться убік. Кладу — знов встає. І гратися сили уже в неї нема. От шо поганого для дітей у снові? Чого ж вони його так не лю?? (на відміну від МАМей)


На допомогу не-англійцям

Відкрила нову категорю в блозі — шось в лісі здохло, так я не часто копаюся в налаштуваннях — так от, категорія заеться «linguis» — з латинської перекладається «мови». Всеодно косо-криво час від часу я торкаюся мовних питань.


Але зараз тим, хто лінтюх (як я) і вчить англійську починаючи з садка, а толку — нуль — дам 2 класних сайтики, де знайдете крутезну допомогу. Для мене ці дві адреси зробили прорив в англійську, хоча мені ше пахать і пахать.


1. http://www.engvid.com/ — тут є все. У формі відео. У відеВОві вчителі пояснюють у цікавій+доступній+кумедній формі все те, до чого раніше не можна було дійти самостійно. Є рубрикатор по темам і по вчителям. Мій улюблений там James.


2. http://free103.ru/en/ — хто скаже «тююююююю та це сервіс для діток», то я нагадаю шо не всі ми знаємо той нормальний «дитячий» рівень. Рубрикатор — хороший. Є такі нововведення, як відео з улюб. фільму/мультика де ідуть субтитри і паралельно показують переклад. Тобто діє на всі органи чуття, окрім тактилю і нюху 🙂


І ще. Наше вивчення англійської, їй-бо, затягнулося. Ну де таке видано, шоб десятиліттями товкти одну мову. Коли я приїхала «нульова» в Тр, то теж думала шо турецьку вивчатиму роками. Ан-нє. Все вийшло швидше, хоча турецька значно важча ща англійську. Я не кажу про досконалий рівень, бо нема тому межі.

 

Так-так, справа ще й в оточенні. Але це не пояснення, а відмазка. Бо хто нам боронить штучно влаштувати англійське оточення. Книжки — в ориґіналі, фільми — теж (слава доброму Гному, шо мене присоромила і вказала на можливість перегладу «Друзів» мовою ориґіналу), постійно перекладати все, що бачите навколо.


Я тут умнічаю ще й для того, аби якось мотивувати себе.


Крутий Друг

З великої букви «Д».

В мого Хема є друг Керем. До моєї з»яви в хемівському житті Керем і Хем були нерозлучні. А потім Керем переїхав в Стамбул. Словом, вони як брати.


Але зовсім різні.

Хем такий весь поміркований, йому треба прийти від малого до великого, застосовуючи всі логічні методи.

Керем же хо шоб все в нього вийшло за раз і спалахом. І все для цього робить. От Керем близький мені саме цією рисою.

І до діла.


Коли в Хема був магазин, Керем йому допомагав. Працював десь там уввечері а вдень пасся у Хема.


І стався в магазині застій. Клієнт не пер.

Тоді Керем в щирому бажанні допомогти пішов у газету і подав оголошення. Мовляв, в магазин треба помічницю. І коли люди почали приходити, Хем витріщав очі, бо людей не треба було. Але дівчата приходили і з мамами-татами-тітками-бабусями і це дало свої плоди: двоє таких кандидаток стали клієнтками магазину.


Хем звичайно, за своїм звичаєм, спершу визвірився на Керема, а потім не надякувався.

Креативна реклама, пра? Мені таке в голову не прийшло б.


***


Це не до теми, але втриматися годі. Процитую свою подругу Юлю, шо живе в Штатах, і там певне її вкурвили не на жарт, бо у фейсі сьогодні такий статус був:


Dear Men. Fuck you all.

Sincerely,

Yuls

everyone, but Fernando Ruiz, he is my boo

yes you too Walter. please don’t feel left out

Fuck Einsten, Buddha, Brad Pitt, Malcolm X, Tupac, Ganhdi, Obama, and the rest of you fuckers. Fuck you all.

Fuck Ozzy, Justin Bieber, Snoop Dogg, andLarry Doby Simpson Fuck you guys. Seriously with the capital letter
F»: Fuck you!

fuck everything that has dick and balls

fuck cute male kittens too! yes, you’ve heard it right: Fuck. Kittens.

da nu ih naher vseh. kozly, blyad’.


Якась ода фемінізму, жіночому шовінізму і просто крик з тунелю чоловічого нерозуміння. Мені так понравлося. От щиро так, від душі я солідарна.

Дєрзанула

Я завжди виступала за сміливість у вчинках, бо життя одне і все таке.

Після народження Ади я прагну суттєвих змін. Ну і, звичайно ж, в роботі перш за все.


1. Подала запити в університети свого району з приводу викладання. (Реально. Та реальність складає відсотки 3 зі 100). Вирішила спробувати, шоб потім не паритися питаннями «а чого було не спробувати».


2. Після вагань все-таки звалила з попередньої роботи, бо ви знаєте як мене там нудило. Шоб бути достоту чесною скажу, шо я все таки до них зателефонувала і запитала як у них справи. Любий Саймон (мій англійський екс-бос) сумно розповів шо податкова прижала за яйці, бо там не все з документами гуд. Я вирішила шо з  проблемними фірмами мені не по путі.


3. Але до того як позвонити Саймону я сходила на співбесіду в дідімський порт. Там єдна фірма, що займається менеджментом та техніч. обслуговуванням яхт потребувала персону, яка б зносно базарила розмовною англійською, турецькою і головне російською, вміла швидко орієнтуватися в спілкуванні і зуміла вивчити за короткий час все про яхти. І все пройшло чудово. Крім того, що роботодавець запропонував мені ту саму з/п, яку я маю в АльКайжі (так зветься моя колишня робота). Я сказала шо подумаю і подумала.


4. З допомогою всезнаючого Гнома я накатала електронного листа власнику фірми про яхти з бажанням ще раз обговорити тему з/п. Це для мене був прорив. Я такого ніколи не робила і не думала шо зроблю, бо ставлюся до цього наче б то я клянчу гроші. І я боюся, шо він мені скаже «ні» зразу після того, як його прочитає. Але продумала ситуацію: якшо все таки «ні», то я сижу з дитиною,  допоки не знайду там де «так», тут я нічого не втрачаю. Якщо «так», то принаймні знатиму заради чого залишаю кнопочку на няньку. Відповіді нема вже 24 години, але я покинула на цьому концентруватися.

 

P.S. То чого я всеодно не рада? Бо я хочу працювати в універі тутешньому або той бізнес відЧИНИТИ вже зрештою. А ці всі роботи — так — тимчасові. Шкода, що без них ніяк, допоки не дозрію до чогось реального.



 

Як до жирафи

От так і до мене туго доходить. Не йняла я віри в досягнення цивілізації і таскала Аду на руках. Коли втомлювалася — передавала іншому, або клала на лопатки 🙂 Але дитина активна і коли не спить хо уваги, шо здорОво.

І коли Адуван не спав — я скакала перед нею як чорт перед хмарами, аби розрадити.

І главне було ж те кенгуру у мене ще з перших Адиних деньочків. Та я вперто казала шо то хєрня і ногороздирач для дитини. Але сьогодні, коли Ада вже не легеньких 3 кілограми і круть-верть з шилом у попі, я таки його вдягла.

І всьоооо.. Рай для нас обох. Я роблю все швидше, Ада за тим спостерігає і мовчить, її колихає і ми такі дві квітки лазимо по хаті без утиску наших інтересів. От де компроміси, шо породжують велику дружбу.

 


Осуд працюючих мам

Є на світі люди, які виховувалися працюючими мамами, а є такі які виховувалися мамами-в-декреті. І, залежно від способу виховання, люди або розуміють або не розуміють працюючих мам.

Скільки у мене полетіло помідорів за те шо я все таки іду на роботу — вам не сказати. Не те шоб я хвилювалася думкою інших, але повторюю як мантру: «Людоньки, розбирайтеся в своїх сім»ях і в своєму розуміння життя, не нав»язуйте мені нічого бо не нав»яжете всеодно».

 

Наведу плюси працюючої мами, хоча мінусів не відміняю, бо і їх є дофіга:

  • Працююча мама (ПМ) — мультиістота. Вона постійно тренує силу та гнучкість думки і це допомагає їй виконувати максимум задач в обмеженій добою к-ті годин. Себто за 24 год ПМ і попрацює,  і дитятком натішиться, і позаймається з дитиною (гімнастикою, розвиваючими іграми і т.д.), і чоловікові спину масажем розімне і на фітнес-тренажері поскаче. І все це зробить якісно не розсосолюючи, бо в ПМ на все вистачає часу, окрім дурниць.
  • ПМ розставляє пріоритети для всієї сім»ї — тато більше не вимагає з мами усього набору домашніх робіт, бо вже не ляпне «так ти ж дома сидиш», нє, голубчику, ми на рівних, тому вночі до малючки однаково встаєм і без претензій. Для домашніх робіт є ультра-няня, яку важко вибрати і не завжди фінансово виправдано (це вже з «мінусів» ПМ).
  • ПМ не загинається в 4-х стінах, як правило в ПМ емоційний стан врівноваженіший, аніж у мам домашніх, а тому, припущу (чисто з свого досвіду), що настрій ПМ — індикатор загального настрою в сім»ї.
Ще скажу турецьким родичам (які мене не почитають, та who cares?), що не варто намагатися викликати у мене почуття провини тим, що я залишаю на день дитину на бабусь і нянь. Мене цим не проб»єш, бо я знаю для кого це роблю — для Ади. Для того, аби дитина жила в гарних умовах і без того надриву в якому подекуди жила я.
І ще, мій графік роботи таки дає мені часу для дитини. Це не зменшує моєї туги за Адуваном у ті години, коли я її не бачу. Зато потім поцілунків і уваги з подвійно-потрійною силою.

Батьківські крайнощі

Батьками бути не важко, але клопітливо. Я до того, шо то не напрягає, навпаки, гордість розпирає груди, на кожному кроці щебечеш на одну для тебе насущну тему — про рідну дитину. Але хочеться досягти віртуозности в  цій справі.


І кинулася я по сайтам і книгам про ранній розвиток. Хем перейнявсі і теж на власний манер почав шукати різні методики і розвивалки.


На сьогодні я назбирала кілька аудіокниг для того, аби Ада слухала перед сном і під час сну. Ми міняємо картинки над її ліжком, аби вона сприймала мистецтво вже зараз, шоб потім не дивувалася людським ненормальностям. Читаємо казки і показуємо у них малюнки, хоча вона на них, таке враження, ще не дивиться. Граємо в розвиваючі ігри, вивчаємо текстури предметів, слухаємо класичну музику і т.д.


А от вчора знайшли таку нову для мене фішку. Суть методи — розвиток широких інтелектуальних умінь. Треба надрукувати (або купити готові) тематичні карточки. Наприклад, столиці світу. На невеличкій карточці має бути намальований символ столиці (якшо Париж, то Ейфелева вежа), і прапор Франції. Показуєш малявці цу кольорову мальованку і голосно кажеш: Ейфелева вежа, Париж, Франція. Повторюєш двічі. І переходиш до наступної картки. І, наприклад, три дні працюєте з цією темою. Далі можна робити тему фруктів, знарядь праці, відомих письменників, цифр, англійських слів і т.д. Кажуть, що в такому віці діти все сприймають за чисту монету. Зараз, коли дитина як чистий листок, нема для них чогось складного чи легкого, бо для них нове все і нема різниці що зараз сприймати, то чому не сприйняти б чогось розумного?


Моя старша сестра сприйняла це за цирк і сміялася з нас. І я вже блін не знаю чи варто таке робить чи ні? Може я йду проти природи, намагаючись заскочити наперед? Може я нагружаю власну дитину чимось дурацьким і перетворюю Адувана в експерементального кроля?


Але це ще не все. Хем купив ДВД з програмою раннього навчання читанню.