Приїжають

Через 7 з половиною годин приїжає моя Жанна і Саша.

Жанна — то моя рідна сестра, яка старша аж на 12 років. Але з досвіду скажу — шо то дуже крута і хороша різниця у віці. Я їй ше не дочка, але вже й не така, шо мона відлупити бо ж рівня. Тому я зростала біля неї в цілковитій гармонії, допоки не з»явився на горизонті її чоловік.. Ох як я його терпіти не могла за те, шо він її від мене забрав. Тепер я розумію, шо то ревнощі дитячі були, але вона ще й досі вся моя. Неподільно.


Незважаючи на те шо є в неї Руслан (17 р) і Саша (13).


Обидвох я люблю, як ото Жанна любить мене. І ğлопці так само любитимуть мою Аду. А Адуван їхніх дітей. Отак і збережемо родину і традицію любити.


В хаті чисто як на Великдень. /почастіше приїжали б, то може б я звикла до того шо прибирати таки треба/


О 6 встаю.

О 6,30 виїжаемо в аеропорт.

О 8 вони вже злізуть з літака (обидвоє летять вперше, бояться шо аж капут).

А десь о 8,30 я вже жмакатиму їх в обіймах.


Козацькому роду нема переводу. Даже на бусурманькому березі.


Гей! 😀

Легендарний Ступка

Шоб тако без лишніх соплів, то скажу шо я ним пишалася. Мені так приємно було тут всім показувати шо в Тарасі Бульбі ото він — Богдан Ступка — українець. Он який гарний. І талановитий

Не раз ридала від тої кінцівки де він так за сином кричав.

 

Гарний був не на жарт. Веселий, такий собі козак козаком.

Дуже любила.

 

А от тепер він умер. Жаль. Дуже співчуваю родині. Велика втрата

 

Розчарування на розчаруванні

 

Хтось дорослішає в 20. Хтось в 25. А я от у 26 з половиною. Не вельми пізно — таки так — але розчарувань я не люблю принципово. Я б хотіла більшої гармонії в житті, між людьми і всякі такі інші соплі.

Начньом-с.


Розчарування 1. Ердал.


Ердал — місцевий музикант, вчитель музики, сім»янин. Він грає на гітарі так, наче живе в отій дирці гітарочній. Наче гітара — то продовження його руки. Грає в барі. В хорошому, якісному барі. Став місцевою зіркою. Разом з ним знімаємо офіс на курси — у мене мовні, у нього гітарні.

І такий він мені гарний. І такий в нього голос..

Допоки мені його жОна не розповіла як будучи на 6-му міс. вагітності вона прочитала в його телефоні смс «Ердал, ти в мене кінчив? у мене затримка». Тре коментарі? Може зо два. Те шо всі музики бля*уни. І те ше «не вєр етім ясним правдівим глазам» як казав не-помню-який поет з мого дєцтва.


Розчарування 2. Мустафа-абі.

 

ООО на цього тіпа я водила даже Юлю-Гнома, хтіла продемонструвати його харизму, красу і схожість на Хемінгвея (як ви вже поняли всіх, хто хоч якось схожий на Хемінгвея я ідеалізую, люблю, наділяю надприродними здібностями). Так вот, тоді як Гном тут була з Князями то Мустафа був дома — в Австралії, з сім»єю. Але не прошло й пол-года, як я взнаю шо Мустафааааа, мій харизматичний Мустафа клеїв яйця до … тадаааам… моєї Пелін!

Ну Пелін рішила не добивати мене вже суровістю світу цього і якось таки відшила п»яного Мустафу-Хемінгвея. Але факт залишається фактом.

Коли я підняла хай з уього приводу, то Хем мені розказав шо Мустафа — дааа — він бабнік. Говоре: «А шо ж Юль? Ти сама бачиш і високий, і гарний, і з сєдіною і з бородою, він хоче бути впевненим шо навіть зараз на нього дівчата скачуть». Ну дівчата то скачуть, а хіба ж гармонія в цьому?? ООххх, мужики, мужики…


Розчарування 3. Онур.


Онур — мій друг. Був.

Він у нашій компанії разом з Мераль — чудовою дівчиною, яка моя подруга.

Онур — рідний брат Орчуна, шо одружений з Назли (психотерапевтом). Так вот. Онур разом з Мераль уже рік. Він вельми непростий — такий як я люблю — і читає, та ше й Паланіка, і гітарою орудує, deep purple слухає, pink floyd обожнює ну карочє ви поняли шо за тіпаж. А от Мераль не така сложна. Але при всьому цьому на диво мила, гарна, чесна *!!!*, відверта, домашня, чистюля, акуратна і т.д.

І от Орчун — нев*бацца кльовий брат — починає калякати Онурові шо Мераль не сама розумна в світі. Нє, ну в унівєрі то вчилася, але жжжжж… шо вона читає?

Як же я не люблю таке ханжество і снобство! РОзумуни бля! Хіба розумна людина собі по цьому підбирає пару?

І ось Онур починає прислухатися. І вчора, після того як він не бачив Мераль 2 міс він з нею був холодний.. спецом для того, шоб всім продемонструвати шо вона йому не рівня.

Як же противно, люди добрі. Мераль так плакала потім мені в плече. А мені просто хотілося зачавити цього плазуна.


Життя не малинка. Але для рівноваги в наступному пості розкажу про позитивні відкриття в людях.


Вигнанка

Є в Хема тьотка, шо старша за нього тільки на 2 роки. В неї двоє дітей і нема чоловіка (о горе!). Бо розійшлася з ним.

Але перед тим як розійшлася —  одружилася.

А ше перед тим — втекла з дому, аби з ним одружитися.


І лягла на сім»ю тінь безчестя (це я так спеціяльно гордо-пафосно ). А на неї чернь позору!


От я так розпинаюся-розпинаюся про те, шо Хемова родина демократична. Та яка вона в жопу демократична, як вона не дозволила тій Гурджан у свій час одружитися з обранцем?

Бо він бачте мусульманин суніт! (тоже мені проблема!)


І значить побачила родина шо пахне жареним. А Гурджан то вже 23. А в універі то вчиться! І всі полякалися шо універа вона не закінчить, чоловік надіне на неї паранджу і всьо! піпец приснився.


Гурджан університет закінчила. Але, не зважаючи на попередні обіцянки родини шо заміж її таки дадуть, ніхто її заміж не віддав. Сватів з хати вигнали. І Гурджан осталася при бубнових інтересах.


Але сила кохання то така дурна сила, шо її б у мирне русло…


Одної прекрасної літньої ночі в селі десь біля Ірану. Гурджан змотала удки з хати. Зібрала собі чУмаданчика скромненького і укатіла з коханим в нєбєсную даль.


Ой шо тут сталося, шо тут робилося. ЇЇ проклинали, ганили, гнобили, а вона в жопі їх мала не зважала ні на що, бо була закохана.


Її викреслили з життя. Усі, крім мого Хема. Він з нею перезвонювався, їздив до неї в гості (бо вона переїхала у Анталію разом з чоловіком)


По службі Гурджан просувалася швидко. Легко проходила вагітною аж два рази і має двох діточок. Але смуток за родиною почав давити. І хто винен?? Ну канєшно ж чоловік! А той виявився не такою сильною особою, як треба було б. І вони розсталися.


З того часу пройшло більше 10 років (з часу виечі, бо розлучилася вон з чоловіком років 4 назад, певно то). Сім»я назад її не прийняла. Говорять крізь зуби.

І ось привалила Гурджан з малими в Дідім. Я за неї щиро скучила (прям як не родичка Хемова вона, шо я аж скучила)), вона цікава-прецікава, пише картини, виставляється, читає мудрі книжки і зимою ходила з дредами.


Цей її вчинок… хіба не він характеризує її життєву позицію? мені здається шо яскравіше про неї вже нічо не може розказати.

Сильна, вперта, цілеспрямована.


І такими курдянки бувають..


п.с. А я вам казала, шо в Хема була «обіцяна» нєвєста? Двоюрідна сестра? Мабуть казала, просто ше раз кажу, які вони «демократи» хрєнові у мене))


п.п.с. якась сука накапала на наш бар і до нас прийшли всі перевіряючі в світі служби за раз. а бар на моє ім»я. і говорила з ними я, кокетливо виставляючи коліно з під довгої спідниці. але шось мало помогло. час до п»ятниці владнати всі справи. а на це тре не мало не багато троха менше ніж 30 000 доларів. пряма мені путь на панель кажеться (добре-добре я шучу). А насправді ми вибиралися ше і не з такого гівна, тому я даже не перейнялася.

 

п.п.с№2. Хотіла виставити фотку Гурджан, а потім подумала шо перш спитаю вас чи хочете, а потім спитаю в неї чи мона.

 

а тепер пака.


 

Річниця чокнутого подружжя

В жизні моїй стало 2 роки як ми одружені.

І я зараз це пишу не для того, аби мене всі вітали. Хоча в жизні моїй чогось так і виходить. Я наче б випрошую вітань і подарунків.


Ну значить 12 число. В мене нема подарунка для Хема і я роблю вигляд шо я ващє нічо не помню. амнезія мене взяла. А сама глаз да глаз чи нема в Хема де якого подарункового пакета мені.


Нема.

Повставали наче б то і не 12-е. Говоримо про буденні речі: поїхати йому на закупку, няня прийде на 2, до 5 мені тре справитися. А потім посижу в барі шоб і Хем поїхав бла бла бла


Цілий день нічо.

І мене починає БРАТИ!

Це за все те добре шо я йому зробила??

Це за мої годи маладиє?

Мені даже квітку з клумби принести тяжко, да?

А я може то плаття наутюжила ше за тиждень!

Нічо шо сама нічо не купила, нічо.

Я на день Валентина ДА — а він НЄ, бо він не святкує. Я йому на день мужика ДА, а він мені не день жінки ТІЛЬКИ квіти! Я шо йому подарочніца наймана чи шо?!! Ну хай но приїде з міста я йому скажу.


ну приїхав він і знов нічо. В мене вже взгляд понік. Мова не клеїться. І я починаю (саме в той момент, коли людина їсть, ні встида в мене, ні совісті канєшно) з провокаційного питання чи не хоче він мені сказати «вітаю»? чи може для нього то і не причина привітати, а причина погрустіть? не весело тобі зі мною живеться ДА? Ах раз так!!

він жує. дивиться на мене з під лоба.

А потім каже: «Ну от чого ЧОГО ти ніколи не можеш дочекатися правильного моменту?» Встає, іде за стойку і приносе мені подарунковий пакет. Мій випрошений і висварений


Мені як хто в мордяку дав. Але я, шоб не видати улибки продовжую: «Да я з самого ранку жду!! Ще з вчорашнього вечора після 12-ти ночі жду!! Тобі язик би відлетів?!?!»

(простягаю пакет, цілує в лоб)

«Я хотів дати тобі за святковою вечерею»

«Да?? А ми йдемо кудись? (і  повертаючись до наїздного тону) І коли ти мені збирався сказати? я маю йти з такою головою?!»


«Відкрий, Юля»

Відкриваю і да! да! да! там той браслет, шо я його хотіла!

І ну то й шо, шо я рада від стандартного чоловічого подарунка. бо я часом стандартна собі бабонька. а шо мені браслєта золотого думаєте не хотілося? Хотілося, тільки случаїв же мало трапляється, шоб його вдягать.


Але в той вечір я його напнула на себе. І бусики. І підбори високі. І плаття випрусавене ше за тиждень. І Аді браслєта вдягла (хай хоть і не коштовного, та все ж. вона ж теж дівчинка).


Почуваюся ше й досі дурепою. От чого було не почекати з тими домаганнями подарунка?

Але така я. І такий він (німий і не вельми подарунковий).


І так ми собі малу-помалу вже два роки. І дай Бог нам ше мінімум 62 разом 🙂


 

Поїхали мої

Поїхали мої Меггі і Річард.

А на прощання і на нашу паперову річницю Меггі нам зробила хенд-мейд відкритку і написала привітального вірша. Перепишу його сюди. Без причини. Просто перепишу. Похвалюся шолі.


Kurtuluş and Yulia are married two years today

And because it’s your paper Anniversary

I thought I would celebrate it this way

With a poem written on paper

Not an email or Facebook online

But something to help you remember

A friendship and this special time


Your beautiful daughter Ada

Is a treasure and joy to see

And we’re sure you will be the best parents

That you can possibly be

So we hope you enjoy your Anniversary

As a couple, a Father and Mother

But make sure it does not result… just yer

In a suprise that could be Ada’s brother 🙂


May we wish lots of happiness

In the years ahead to come

With many more anniversaries

Full of life and love and fun


А вчора ми зробили прощальну вечерю. З сосиками. З свинини!! (тадаааам, це ж мусульманська країна). І я так насолоджувалася тими сосисками, вином кагором, розмовами про видавництва, літераторів в Англії, про наші плани на майбутнє. З такими друзми майбутнє видається таким добрим, конкретним і успішним. Бо у них в житті все було просто: поставили мету — попрацювали над цим — отримали, шо хотіли. І ніколи НІКОЛИ не було так, шоб вони не добилися свого. 40 років разом, з юнацтва. Ну карочє, шо там казати

 

Удачі нам


Остаточно здуріла. Чи прозріла?

 

Мене вивертає майже фізично.

Я всюди бачу фальш.

Або я така чутлива до людської брехні і показухи, або люди просто перестали «шифруватися»


На сьогодні є кілька людей, яким я вірю. Тобто вірю у щирість їхньої мови, у потрібність їхніх жестів..

Мене викороблює від деяких авторів в інтернеті. Я бачу, шо пишуть вони заради скандалу, заради того, аби їх цитували з вказуванням їх імені.

Мене бісять мілкі блогери, шо починають замітки на кшталт «хммм ти знову не позвонив». Ну скільки можна вже страждати тими несправжніми історіями? Якщо це любов, вона ніде не дінеться. і ВІН/ВОНА не примусять вас страждати і ковтати соплі від безсилля. а ше більш харить, якшо вкінці пишуть «і мені всеодно чи це хтось читатиме, мені чхати/плювати/ригати на всіх, бо я його люблю! якшо вам не нравиться, прахадітє мімо». всьо. тут вже без слів.


Від телевізора я відмовилася ще з початку вагітності. І реагую на нього погано, якшо застаю якісь новини в гостях. Я вважаю що люди просто втрачають себе, свої позиції поруч з цим гуркотливим монстром.

А серіали тіпа «Гваделупа» або «Ти мой навсєгда»??

Шо у них? Шось може корисне чи реальне? Де там, знову втрачання часу.


Хочу піти з соц. мереж внікуда, але справа в тому шо вся родина там чекає на мої нові фото з Адуванки. То на худий кінець повидаляла левову долю «друзів», розчистила простір від тупих, беззмістовних коментарів.

Та, шо навіть пику не розверне в твій бік при зустрічі, зливає літери під фотками, які її ні грама не стосуються- на х*й таку подругу.


Шо то ше?

В початку серпня починається епопея під назвою «Хемські збираються в Британію». Збиратимемо документи, займатимемося всіма дурними папірцями, ходитимемо на співбесіди. Бо нам, жителям третіх країн світу, не так то просто побачити світ, який хоч трохи успішніший за наш.

А зараз посилена праця над мовою і вимовою. Хем лінується, видурюється, але знаю точно, шо йому далося  Б легко. Тільки трошки впертості у вивченні.


Тому в Україну ми поїдемо або на короткий час, або взагалі полетимо тільки я з Адуваном (в шо я, по правді, мало вірю: шоб Хем пропустив українські посиденьки з горілкою і варениками?)


Хочу справжности.

Де її найти скажіть (окрім власної хати і сім»ї)?

Хочу легко виробити всі документи і не почуватися принижиною у своїму бажанні відвідати британських друзів взимку.


Хочу сьогодні ВДАЛИХ перемовин зі своєю (сподіваюся) майбутньою коліжанкою і партнеркою, так само мамою 4-х міс. маля. Хо аби ми домовилися про вигідні для нас умови співпраці, бо ми потрібні одне одному і в роботі і в особистому (вона тоже псіх-самотинка, тут не кола не двора, ні друга ні сестри)


Хочу легкості. Чи хоча б полегшення.

 

Грусть-пєчаль

1. Коли Ада не спить і ми маємо вільний час то дивимося серіал Друзі. Ніколи-ніколи не розлюблю переглядати це.


2. Мої клієнти залишаються все задоволенішими: українських філолог таки непогано вправляється з манікюрами, педікюрами і масажами. На всі руки майстриня 🙂


3. Дивно, але є час навіть на плідне читання. Недарма ж я підписалася під той читацький прожект.


4. Хем мій Хем мій Хем мій Хем. Через 5 днів річниця нашого весілля. У мене були шалені плани, але через відомі вам причини, мені перехотілося щось влаштовувати. Направду, чоловіча то справа. Відтепер.


5. Моя грусть немає межі. 11 липня їдуть мої Меггі і Річард до себе в Бермінгем. В серпні вони поїдуть в Болгарію (у них там теж є хатина), і може може (сто разів може) заскочать до нас в вересні. А якшо ні, то вже ми до них взимку. Але як  до зимКи дожити без них? вони стали такими добрими і рідними мені.


6. Вчора в Дідім з офіційним візитом приїхав Хемів двоюрідний дядько. Вельми релігійний. Перед тим, як поїхати до нього на здибанку я з поваги перевдяглася у довгу спідницю. А він всьоравно на мене плював, бо 1) в моїй футболці були рукава, шо не прикривають лігті, 2)я іноземка, а це само собою прирівнює мене до шматка лайна. і може навіть не шматка, а крапельки  — така я мізерна. Але Хемові він зробив ще крутіше зауваження: той прийшов в шортах, а то взагалі одіж для чортів. Отакі то бувають люди. Не маю нічого проти релігійности, але не люблю коли її насаджують ін.


Вредна Ада. Вредна

 

Ну неспокійна дитина другі сутки.

Посуд немитий стоїть китайською стіною, я сплю на ходу серед використаних памперсів, дитячих обриганих шматок, ріденькі мої коски зібрані в гульку і очі запали глибоко.


Хем позвонив своїй мамі шоб вона помогла. В мене сьогодні клієнти, в нього робота. Я собі ждала шо вона приїде і посидить з Адою.


Вона приїхала і забрала Аду. Ше й сказала шо на ніч, — добра така, говорить, а ти розслабся, виспись.

А я не хочу вночі розслаблятися, бо не сплю з Адою а без Ади так ващє не засну ж навіть…

Шоб вона не нила я зібрала Аду і віддала. Але ввечері поїду і заберу.

Чи лучче Хема пошлю.


Коли ж ті зуби вже вилізуть?

Чи може я дарма на зуби грішу? Мо то вже в дитини характер такий?


Піду шось приберу троха