Знайомство зі знайомим

Я познайомилася з людиною, яка (влесне якИЙ) знайомий з Пауло Коельо (по іспанськи і по бразильськи то звучить як «ПаулУ»

Як вони познайомилися? Його колега — Хуан Аріас — написав книгу про Коельо (яку я зараз читаю). Взяв його одного разу в будинок біля пляжу Капакабане. Отже той бачив і Пауло, і будинок і його дружину Крістіну.

А я така рада і піднесена, наче б то з самим Коельо познайомилася.


Поки я не дізналася про Коельо більше, то я ставилася до нього як до автора вдалих бестселлерів. Мене дивувало, чому люди вважають його попсовим? А потім цей «знайомий знайомого» каже, шо не всі люди можуть розгадати знаки Коельо. Не всі бачать глибину тексту. Так от ті, що не бачать вважають його посовим.


Тричі лікувався у дурці (з легкої руки батьків), тричі був  у тюрьмі, тричі одружений.

Дивний, зболений, розумний, магічний.

Тепер я по новому візьмуся перечитувати всі його твори.


До речі, хто не знав: у Коельо діє кілька благодійних фондів. Найприватніший з них такий: всі, у кого є заповітна мрія пишуть йому листи і він допомагає втілити мрію і життя. *прагнення побути трошки Богом?*

 

Шура-бура

Шо тут здійнялося-а-а-а


Ну оце ж їду я в Україну.

Свекруха дізналася, що їду сама, прижала Хема за яйця і каже «ТИ ШО?!?! ЧОГО Ж САМА?!?! НА МІСЯЦЬ?!?!» Той пояснює, шо в нього ще робота тут, в Юлі там є справи, які займуть багато часу, мала познайомиться з родичами, а  в тої прямо «істерична істерика»: шо це за сім»я і як таке можливо?


А в самої ж чоловік (мій свекор тобто) поїхав на місяць в Малатію. Так там теж все не слава Богу — дізн (себто він поїхав вже 2 тижні назад і приїде вже тоді, коли ми поїдемо). Хем каже шався шо ми пакуємо валізи і телефонує з претензією: міняйте квитки, бо я без Ади не витримаю два місяціо квитки поміняти вже неможливо, той кидає трубки.


От які страсті.


… А вчора я сиділа між ними — друзями Хема і Хемом власне — і раділа, шо їду аж на місяць від них. Я сама не усвідомлювала того, як вони мені обридли. Ті, кого я раніше вважала наповненими і розумними, здаються пустими і дурними.


А Хем?

Скажу так: як приїду, то вирішу, що нам робити далі. Стосунки такі, як після трьох років життя разом. А я хочу, щоб наче тільки місяць пройшов.  Мене ніколи не влаштує посередність у коханні. А він до неї сміливо і впевнено крокує. Потім в нього стається розвиднення і він щось робить хороше, але, як правило, з моєї подачі. Отакий «ідеальний»


Романтика минає. А так не хочеться..

І я не хочу бачити в ньому недоліків. А вони вже так лізуть ув очі. А я голову обертаю і не дивлюсь. А Хем стає мені перед пикою і знов демонструє мінуси. Я йду далеко і всеодно та неідеальність знайде як показатися..


Я шо подумала. Якби я знайша в Україні якийсь достобіса цікавий проект, я б пожила на 2 країни. А то й на три. Мабуть, тре прислухатися до амбіційного серця. Бо занудилася я тут


 

Про зустріч у Києві

Зустріч зі студентами плавно переросла у зустріч любителів блогінгу. Але дівчина, що відповідала за зустріч зникла (сподіваюсь з нею все гуд). Але оскільки часу залишається не багато, то тако:


Попередня інформація

Наче б то на 16 жовтня запланована зустріч з любителями блогінгу у Києві. ДЕ????? я поки сказать не можу. Якшо є пропозиції то або сюди або в приват або на мейл.

Квитки взято

І буду я дома вже 13-го жовтня. І цілий місяць. І стільки планів.

І розлука з Хемом.

І нам треба ця перерва, я знаю. І він знає. Але якось так… твердо від думки, шо цілий місяць не разом.

Зато скучимся.

Їду в Україну

«Я їду додому». /с/

І їду додому з Адою Цитриною (по матері)). Хем не їде в цілях економії. Ну власне то така відмазка нам обом. Бо якби ми їхали на тиждень ше ок, а на три він не подужає. А я і не вельми впрошувала. Нам тре передишка.


Так шо їду.

Шоб хрестити ту мою гарну дитину. Походити по родичах і позустрічатися по роботі (тримаю кулачки, аби все вдалося), купити нові книжки і косметику (бо тут крім Ейвона нема більш на шо надіятися)

Правда, попереду купа бюрократичної роботи ще в ТурКії з приводу вписання Аду в паспорта і все таке, хєр його зна шо за системи довбануті, але я переживу.

 

А як повернуся якраз в Стамбулі буде презентація того альманаху, де я є. І навіть Хем підніме задницю і приїде в Стамбул, шоб бути там зі мною. Ото то подвиг))


Але є таке: в мене трошка мандраж. Бо коли я вперше приїхала в Україну після того, як майже рік там не була, то мені було негарно в Харкові, брудно в Києві, і тільки Луцьк мене грів.

А шо буде після майже 2-х років? Ох і ах. А ше ж відповідальність за знайомство з Батьківщиною рідної дитини..


А ше є родичі-мамині друзі-далекі знайомі, яких тре перетерпіти. От наприклад знаю шо будуть питання про іслам (чи дозволяє мені чоловік виходити на вулицю самій? а чи вдягаю я тут хустку?), про аули (а у вас квартира чи аул?), а чи всіх там звати Джамшут? (не смійтеся, але дехто сприйняв тупе шоу Нашої Раші як реалію турецького життя і пофіг шо то 1) був не турок, 2) це така гіперболізована смішна картинка (хоча мені геть і не смішна).


Так шо тако: в кого є питання, особисті побажання, прагнення зустрітися, потелефонуватися — все пишіть мені або сюди, або на мило, або на фейсбук.  Може шось комусь привезти трееба терміново звідси? (ну тільки по моїм скромним силам, бо ж я, Ада і візочок)).


Ждіть!

фальш

йолка маталка, йохану дівізію! як же я втомилася від людської фальші, від напускного крутейства, від невдячності і нерозуміння.

я десь опинилася зараз серед таких людей, які геть не справжні. ржуть, коли не смішно, кажуть неправду, покузують почуття, яких не відчувають.


чекаю поїздки в Анкару як свіжого повітря. там буде Махір — такий Хемів друг, шо ото видав бестселлера. якого ж гарного і вдалого, а головне не попсового. і там буде не курорт, бо на курорті всі либляться, бо так вимагає етикет і сервіс. а я хо не либитися. взагалі хочу забуи за ті м»язи, шо відповідають за отой несправжній вишкір.


Ада от моя справжня. Реве і реве. Ну нема настрою в людини.. але направду зараз вона стала плакати часто.. і увага їй же вся, і ігри, і сон. Ну зубки лізуть.. але часом складається враження, що вона плаче не на зубки, а просто «поревти захотілось»..


А от з Хемом посложніше. Жили ми душа в душу місяць. А сьогодні зранку він обізвав мене ідіоткою. Ну по турецьки це звучить «салак». Як же я не люблю цього слова, а ще більше я не люблю людей, які в розмові опускаються до того, аби отако плюнути словом, бо вже кінчилися докази і тези. Не повірите, моя реакція була спокійною. Бо коли мене по справжньому курвить, то мене запирає (я вже казала певне). А він з переляку перемив весь посуд і всю кухню ціляка. Але все мовчки, без вибачань. А потім пішов у бар. А я собі хоть поснідала так як я люблю, а не по-турецьки. І поскакала диких танців перед Адою.


Ну потім він вибачився, але мені якось десь. Бо:

1) це всеодно сталося, він це зробив, хоча знав шо я цього не переношу

2) це станеться ще раз, бо йому наплювати шо я переношу а шо ні.


Але я не говорю з ним. Себто розкриваю рота і відповідаю на питання по темі «Ада», «Обід», «шо купити», і на тому все.


Рідний чоловік то така людина, шо викликає весь спектр емоцій. То ти його любиш, як дитину. То поважаєш, як тата. То хочеш, як Джонні Деппа. То дивитися не можеш, як на Януковича. А то і зовсім хочеш виселити нафіг з хати, як таргана якогось ненужного.


Я хочу часу на відпочинок духовний. Я засохла без розумного кіно (хто знає хароше-інтелектуальне-сльозливе-мудре — в коментарі прошу писнути). Я хочу зробити якісь гарні картинки на стіну — де ж то й коли ж то засісти? читати то я читаю, але то вже давно буденно для мене.


так з чого я почала? з фальшу.

я все частіше дивуюся, як ми з Хемом подопускали до себе такий фальшивий люд? тре робити чистку кадрів/друзів/знайомих і то бистро.


п»янка. нерви.

те, над чим ми так кроптіли з Хемом пішло прахом — моя робота в універі. І якось таке почуття з»явилося наче ми завинили одне перед одним. Захотілося напитися. і текіла на 5-х взагалі не дала ефекту.

але я на тому впинилася, задумливо сказавши «не судьба». А Хем поліз по закромам і надибав української горілки. І пили вони її. І був він п»яним..


А ше перед п»янкою каже мені: «Тільки нічо мені не кажи, бо я злий і можу зірватися на комусь..» — прямий натяк такий. Але тому що мені якось пофіг на його пафосні витівки, я навіть не надала значення.. вірніше запримітила, але не взірвалася.


А потім, коли він надудлився, так азартно припрошував друга пити так як він. Навіть не припрошував, а пресував. Заради чого? — думалося мені.


А сьогодні гості їдуть. Хем везе їх в аеропорт. Себто везе ЇЇ, бо ВІН поїде автобусом — багато багажу, в літаку тре буде переплачувати. Так от, Хем везе. І по дорозі в аеропорт є багато торгових центрів, куди нам треба піти точно, бо треба. І я кажу: «Їхати мені теж? Подарунки тим дітям тре купити».. І «ті діти» — то новонародженні його родичів і друзів. А він мені каже: «можна я трохи посплю, ок? ну чого ти з тими проблемами?».. Оце тааак.. не хо не тра.

Я все тримаю в своїй голові. Все намагаюся узгодити з графіками-поїздками.


Словом веде себе як дурень. Розпустив соплі.

***


вчора та ВОНА (шо побита) фоткала всіх без перестанку. і я побачила себе з боку.


я змінилася. стала якась ееххх… не сподобалася я собі м»яко кажучи. і це при тому шо на НЕДОоцінку себе я ніколи не скаржилася.


тому цей місяць нероботи я присвячую чисто бабським справам. без всякого напряга для розуму я буду приводити до пуття свої коси, свою шкіру, своє тіло, нігті-кігті і т.д.

не подобатися собі то гірше, аніж не подобатися комусь. бо часто на того «когось » мона забити болт. а на себе рідну то зробити трудно..


***

і на фоні того всього стресу і ростройства мені приснився нервовий сон. коли я чимось не рада то мені сниться Хем і …інші баби. в реальному житті я не грішу ревнощами, але уві сні явно нервуюсь.

курва. і уві сні мене дістав.


 

Провал з універом

Таким обіднувАтим словом можна назвати те, що я здалася з тим університетом.

Я не здалася з роботою мрії, але саме з оцим університетом — так. Хем ще як риба об льод — туда-сюда телефонує, сказав мені зібратися і не розпускати соплів. Але мені так водночас стало ясно: не вийде. Видно зарано я стала стукатися у такі високі двері. Навіть не вбита цим — певно була вже готова підсвідомо.


Що ж. Нашось то воно мені було дано.. який з цього урок винести? і яку вигоду? — маю купу телефонів до всіх послів і помічників, знаю на пам»ять процедуру працевлаштування, маю готову університетську програму з предмету, власну методичну розробку, виграний конкурс і … сіла на тій жопі. Якось так по-українськи в мене вийшло.

 

Непідйомний поки шо груз поробити всі ті документи, коли до поч. навч. року залишилося півтора тижні.


І приймаю я ото все так по християнському. З філософським побажанням отому деканату, що не довів діло до кінця, а саме декану Атіллі і викладачу по виховній роботі БурАку, з мирним обличчям і спокійними очима кажу їм: «Да пішли ви нахєр, друзі!»


Відкрила для себе

Відкрила для себе письменницю Діну Рубіну. Я раніше про неї писала, але тепер цілком вона мені відкрилися і далася.

Шик — не те слово. Розумні, цікаві, трагічні і комічні історії.

 

Буденна катастрофа.Побив.

Мої гості обернулися мені буденною побутовою катастрофою.

Він її побив. Відвалив.

Я вам казала шо вони геть не гуд — розведені, але прагли кінці з кінцями звести…


це був піздєц.

хрясь-хрясь, вона тільки голову відкидає…. я вскочила в трусах на лєсніцу — бо отам то і сталося.. а того Керема як кіт наплакав — худе мале.. стала між ними, його відпихаю, а він скаче, обзивається, кричить


Що тут сказати? Він для мене помер.

Б»ючи ЇЇ — матір своєї дитини — він бив і свою дочку, свою матір, мою матір, свою вчительку, свою майбутню внучку, мене, мою дитину.. Він бив всіх жінок. І тому він для мене вже не існує. Я попросила його вивалити з моєї хати сьогодні жеж.


Потім втішала ЇЇ на балконі цибаками і вином згорла (на більші втішання я не здатна). Вона плакала і я плакала. Мені було страшно за їхню дитину. За жінок, які живуть з такими недоробками.


Я ващє ума не приложу ЯЯЯЯЯЯЯЯЯККК?? ЯК? в Хема може бути такий друг??? ДЕ? ЗВІДКИ?!?!


Вона не подарок, да… Десь мабуть мала місце провокація. Але С Л О В Е С Н А…! Вона рук не простягала.


Вперше бачила я таке.

А вона мені розказала шо він її бив і б»є. А вона з ним живе. І то певно хвороба. Я погодилася — да, хвороба. І шо колись він дав їй кулаком в зуби, пішла кров, а він зажав її рота і сказав шоб ту кров вона ковтала…


І коли вона вагітна була то він її і по животу і по спині..


І в переддень пологів відлупив. Власне тому й пологи настали.

А з віду і не скажеш шо в тих 50-ти кілях Керема живе таке уродіще моральне.