А нашим би дійшло?

 

Стамбул, Таксим, Истикляль

Фотки мені нагадують події в Україні, коли тіточки дарували квітки нашій міліції під час Помаранчевої революції. Наші хлопці квіти приймали, але мусили і далі виконувати прикази. Бо така в них робота. Неблагодарна і злегка понадлюдська.


Але сьогоднішньому нашому українському поколінню міліції навряд би чи дійшов такий порив душі з книжками. Бо книжки то взагалі не про них. Книжки то тільки про 10 відсотків населення України. Нажаль.

 

Чого там гріха таїти, турецькій міліції цей порив теж не вельми приглянувся, бо вони все таки мусили випускати сльозоточивий газ…


Турецькі громадяни відстоюють право парку в Стамбулі залишитись парком і не перетворитися в новомодній шопінг центр, який по Стамбулу і так 9545458348383 штук.

Турция, Туреччина, СтамбулТурция, Туреччина, Стамбул

 

 

Є ще одна спільна риса між українцями і турками: прості люблять міліції не люблять. Бо правоохоронці страшать своєю владою і можливостями — відлупити дубінкою, пустити газом, запроторити за ґрати на 15 діб.. Можливо все..


 

І тому усі намагаються з ними перетинатися менше. Але коли справа доходить вже до чиновницького абсурду, коди в і без того душному мегаполісі вирубують останні парки — здоровий ґлузд бере верх над неприязню і страхом: пика в пику, вірші про природу, бійки, протести, фестивалі під відкритим небом.

 

 

 

 

І мені, як не причетній, цікаво: на чийому боці полісмени? ну якби вони зняли все оце причандалля і тако з дитиною вийшли погуляти, то шо б вибрали: парк з хвойними деревами чи велики універмагом?


Або шо ше мене цікавить (геть утопічне): якби вмить всі до єдиного правоохоронці зняли своюз брую і стали в одну лінію з читаючими, цим же засвідчуючи, шо вони звільняються з роботи і більше не будуть плясять під дудку чиновників, замість зірниць у котрих знаки долара та євро? Чи злягли би тоді всі чиновники з інфарктом? ЧиТаксим, Турция, Туреччина, Стамбул вони такі вже твердолобі шоб найомників заморських якихось пригласили відразу?

 

Мабуть все таки парк вирубають. І побудують, шо і планували. Але бодай на фотках най залишаться спроби захистити живе.

 

П.С. До уваги дівчат, пра гарний там читун вусатий? 🙂

 

Тікайте з України

Еміґрантів стає все більше.

З України пруть, аж п»яти димлять.


Коли я виїздила звідти, у мене що-божого-дня були напади суму за вулицями мого міста, за їжою нашою, за святкуваннями, за піснями,за усім, що було моїм life style до моменту переїзду.

З часом спогади притупилися. Я перейнялася турецькими вуличками, погодилася і подружилася з турецькою кухнею..

З України приходять новини. І майже щоразу сумні.


На Україну надходить тяжке захворювання і лікарі не знають його походження, а отже нема ліків..

Фемен знов і знов позорять честь нації своїми сіськами…

Ще одну дівчину підпалили живцем у результаті попойки…

Депутат завалив старшу коханку молотком..

Хтось когось переїхав, і він був мажор, і йому за це нічо, бо він же мажор….


Все це нагадує «Записки самашедшого», які стали реальністю, такою страшною, шо я вже ці новини сама собі пояснюю так: все це вигадують для того, аби відволікти нашу увагу від більш глобальних проблем..

Але, на жаль, все правда, люди реальні, мажори теж.


Жити в Україні сьогодні уже просто небезпечно. Тебе не захистить ні міліція, ні влада. Для них прості люди — треш.

Розмір зарплати визначено спеціально такий, шоб людей виморювати повільно і психо-драматично: шо їсти? чим платити? як далі жити?

***

В Туреччині намагаються впровадити закон про заборону алкоголю. Турки возмущаються.

За 3 роки на вулиці я не побачило ЖОДНОГО п»яного!! Вони п»ють по барам, при потребі там же б»ються, а потім, на таксі, їдуть додому. На вулиці не позоряться, у громадському транспорті не всцикаються і не блюють на очах наших уже заґартованих дітей…


Не хочу робити реклами якимось країнам, але висновок такий: тікайте, кивайте п»ятами з України і при нагоді захопіть з собою своїх близьких і сала. Ваш патріотизм буде жити з вами як вічна пам»ять про історію держави.

Чи може у когось  надія і плани врятувати цю країну?

Або хтось думає, що це низько тікати з власного потопаючого корабля?


2 Стамбули

В Стамбулі направду два Стамбула. Для когось це частини одного цілого — але мені здається нашо його об»єднувати..


Азія і Європа.

Азія менша, але якась турецькіша. Зеленіше і спокійніше там.

А от Європа — то вже постійні пробки, фірми, зустрічі в справах.


На цих вихідних їздили ми в азійську сторону Стамбулу, як і полагається, пересікли міст через Босфор — то окрема краса і окрема історія.. І в Азії я почувалася тах мирно. Себто там я не працьовита і вічно закручена роботою, там я більш мама і дружина.


Так шо власний будинок в Стамбулі буде у азійській стороні.

Дякую тобі, за то шо ти завжди зі мною

«Дякую тобі, за то шо ти завжди зі мною», — співає Славко. То про людеееей, шо навколо.


Я мусила прикрити блог, бо у мене завжди тягнеться рука шось сюди писнути, а писати треба було в інше місце.

Але як приємно здивувалася листам, де питала а чо закрито? а нашо? а коли відкриєш? а не зупиняйся, — я аж цвіла і пахла.


І зараз коли з тим писаним добром я дещо розгріблася і намітила подальші плани, то можна цивілізовано відкрити блог і писати дозовано, а не по три замітки в день, як з перепугу.


За цей період Адуван був хворів 🙁 А собі хитро все скидаю на зуби і на садок, але направду то така якась адаптція певне. Дитина росте. Розвивається і гарнішає з кожним днем.


І шо вже не новина ми знов переїздимо. В іншу квартиру, але вже без товаришів. Тільки втроє. Я вже заскучала за таким відокремленням.


В Стамбулі дива не сталося і я ще не купила собі квартиру і міні купер на здачу. Доводиться гарувати — о жорстокий світ!

Дякую, блоксівчани, шо не забували