Ада по садочку ходила

Знаєте таку пісненьку?

Галя по садочку ходила,
Хусточку біленьку загубила,
Ходить по садочку, блукає,
Хусточку біленьку шукає
Не журися, Галю — серденько,
Ми знайшли хустинку біленьку,
У садочку, біля малини,
Під зеленим листом тернини


Знаєте, нє?

Моя Ада балділа від неї з раннього дитинства.

А тепер мене перекрикує, і там де має бути «Галя» встромляє АДА і то таким криком крикучим шо я уже сама погодилася, шо там в словах ориґіналу допущено сурйозну помилку і спокон віків там було «Ада по садочку ходила».


А ше є така фішка.


Припустимо Ада дуріє — скаче, перевертає все на своєму шляху просто заради розваги, куйовдить собі коси, як це роблять рок-звьозди (так її навчив Хем).

І я кажу серйозно «Ада!» — ну і в це слово вкладаю ціле речення — ти, дитино, вгомонися, бо схлопочеш… а вона мені всіма десятьма зубами регоче і каже «Ада хахаха (картинно закидає голову назад, тіпа зо сміху), но-но-но!» — і погрожує пальцьом пухким, мене випереджаючи, бо саме цей жест мав би стати моїм наступним..


Во таке.

пости стають дедалі сімейнішими

бо сім»я зараз мені найближча. і це поки найпрекрасніше, що я відчувала — жити серед тих, кого любиш, хто тобі рідний, посмішка кого тебе лікує від дурних випадів соціального.

Так от. не я така одна (і слава Богу). Є ще Майкл Мітчелл — 30-річний тато, який обожнює свою дочку і веде блог Life to Her Years. У його блозі вже більше 400 правил, порад і рекомендацій, які дуже хочеться втілити в життя і неважливо, про дівчинку мова або про хлопчика).

 

Ось кілька з них:
1. Любіть і шануйте її маму. Не соромтеся виявляти свої почуття на людях. Коли ваша дівчинка виросте, великі шанси, що вона буде закохуватися в тих, хто ставиться до неї так, як ви ставилися до її мами.
2. Завжди будьте поруч. Проводячи час з дитиною важливо, як якість цього часу, так і його кількість. Будьте щиро зацікавлені в речах, які її хвилюють. Беріть участь у кожному етапі її життя — малятко потребує вас.
3. Будьте героєм. Рятуйте і виручайте її кожен день, кожну хвилину. Червоний плащ і синє трико обов’язкові)
4. Смакуйте кожен момент, проведений разом. Сьогодні вона повзає по будинку в підгузниках, а завтра ви вручає їй ключі від автомобіля, і, перш ніж ви усвідомлюєте це, ви поведете її до вівтаря. Життя проходить досить швидко. Бережіть хвилини.
5. Купіть їй рукавичку і навчіть грати в бейсбол. Вона буде відчувати гордість і відчувати перевагу перед іншими дівчатами.
6. Вона буде лаятися з матір’ю. Грамотно вибирайте, на чиєму ви боці.
7. Так, ви виглядаєте нерозумно, коли граєте в хованки. Але це необхідно. Ку ку.
8. Купіть їй те, що вона просить. Так, і ці перлини теж. Настане день, коли вона попросить цуценя. Просто скажіть: «Так» і все.
9. Відкладіть книгу або планшет і насолоджуйтеся спілкуванням, під час того, коли вона приймає ванну.
10. Навчіть її поводитися з грошима.
11. Купіть їй такі ж кеди, як у вас, як тільки вона навчиться ходити.
12. Танцюйте з нею, не чекаючи дня її весілля.
13. Візьміть її на рибалку. Швидше за все вона буде звиватися сильніше, ніж черв’як на гачку. Це нормально.
14. Кажіть їй, що вона красива. Знову і знову. Кожен день. Коли вона виросте, телебачення і журнали почнуть переконувати її у зворотному.
15. Навчіть її міняти колесо на машині. Проколота шина не повинна викликати паніки. Але будьте впевнені, коли це відбудеться вперше — вона подзвонить вам у сльозах.
16. Візьміть її в похід. На природі дуже багато дивного і цікавого — набагато більше ніж в місті і тим більше, в квартирі.
17. Посадіть її на коліна за кермо.
18. Вона також розумна, як будь хлопчик. Переконайтеся в цьому.
19. Коли вона навчиться цілувати, вона буде цілувати вам все обличчя. Заохочуйте таку практику.
20. Знання про те, як їсти насіння, не допоможе їй вступити до інституту. І все ж навчіть її)
21. Носіть її якомога більше на руках і на плечах. Поки у вас ще сильна спина, а вона ще зовсім крихта.
22. Вона буде з нетерпінням чекати вашого повернення додому з роботи. Не запізнюйтесь.
23. Якщо мама ходить з нею в басейн, ходите теж! Не лякайтеся, якщо там немає інших пап. Це їх втрата.
24. Ніколи не пропускайте її день народження і завжди стримуйте свої обіцянки.
25. Навчіть її кататися на роликах.
26. Поваляйтеся з нею в траві. Це дуже корисно для душі.
27. Десь між тим, коли їй виповнюється три роки і її шостим днем ​​народження, є шанс, що вона попросить вас одружитися на ній. Відмовте їй дуже м’яко.
28. Якщо їй приснився кошмар, візьміть її до себе в ліжко.
29. У житті немає нічого більш втішного, ніж поплакати татові в плече.
30. Хитаючи її на гойдалці в парку, пам’ятайте, що її «швидше і вище», трохи відрізняється про вашого.
31. Нехай вона знає, що завжди може повернутися додому. Неважливо коли.
32. Пам’ятайте, що в якийсь момент вона розправить крила і полетить від вас прекрасною метеликом. Насолоджуйтесь, поки вона Гусеничка.
33. Пишіть їй листи від руки кожен рік на її день народження. Віддайте їм їй, коли вона піде в інститут, стане мамою або коли ви подумаєте, що вона має потребу в них найбільше.
34. Навчіться довіряти їй. Давайте їй більше свободи, коли вона стає старше.
35. Морозиво здатне творити дива. Знайте її улюблений смак.

Ось кілька з них, які дуже нам пригледілися, які ми обговорили, з якими погодилися і затвердили.

1. Любіть і шануйте її маму. Не соромтеся виявляти свої почуття на людях. Коли ваша дівчинка виросте, великі шанси, що вона буде закохуватися в тих, хто ставиться до неї так, як ви ставилися до її мами. — від себе додам: любіть і шануйте її тата. бо таким чином ви дасте гарний приклад стосунків, сформуєте модель поведінки з чоловіком.

2. Завжди будьте поруч. Проводячи час з дитиною важливо, як якість цього часу, так і його кількість. Будьте щиро зацікавлені в речах, які її хвилюють. Беріть участь у кожному етапі її життя — малятко потребує вас.

3. Будьте героєм. Рятуйте і виручайте її кожен день, кожну хвилину. Червоний плащ і синє трико обов’язкові) — ми навіть по черзі «рятуємо» Адувана по хаті. Наприклад зараз я монстр, біжу за нею, а вона летить в обійми тата, ховається там і гигоче.

4. Смакуйте кожен момент, проведений разом. Сьогодні вона повзає по будинку в підгузниках, а завтра ви вручає їй ключі від автомобіля, і, перш ніж ви усвідомлюєте це, ви поведете її до вівтаря. Життя проходить досить швидко. Бережіть хвилини. — ой, ми про це часто думаємо. Ми думаємо про те, що колись вона буде жити не з нами. Колись ми її дратуватимемо порадами. Тому зараз просто цілуйте її/його, обіймайте, складайде кубики і міняйте підгузки з задоволенням і радістю.

5. Так, ви виглядаєте трошка придуркувато, коли граєте в хованки. Але це необхідно. Ку ку. — я тільки ЗА здорову долю придуркуватості

6. Купіть їй те, що вона просить. Так, і ці намистинки теж. Настане день, коли вона попросить цуценя. Просто скажіть: «Так» і все. — ну такий момент на «любителя». Хтось вважає це розбалуванністю. Хтось думає що це погано. Просто сформуйте її особистість так, щоб вона просила речі для добра і краси, і не буде великою проблемою купити-дістати такі прості речі. Бо у силу її сформованності і розуміння мерседес вона не проситиме

7. Відкладіть книгу або планшет і насолоджуйтеся спілкуванням, під час того, коли вона приймає ванну. — це так просто і так по-чесному щодо дитини. але чогось не завжди так виходить. ми працюємо над цим.

8. Купіть їй такі ж кеди, як у вас, як тільки вона навчиться ходити. — це демонстрація рідності. це важливий пункт. по максимум треба показувати малюку те, що ви одна з нею сім»я, що у вас купа всього спільного, он навіть кеди.

9. Танцюйте з нею, не чекаючи дня її весілля. — а от це по кайфу всім. особливо коли в дитини смаки співпадають з вашими, вони крутить головою і робить смішні випади попою.

10. Кажіть їй, що вона красива. Знову і знову. Кожен день. Коли вона виросте, телебачення і журнали почнуть переконувати її у зворотному.. — взагалі корисна штука для всіх жінок будь якого віку

11. Візьміть її в похід. На природі дуже багато дивного і цікавого — набагато більше ніж в місті і тим більше, в квартирі. — я за виїзди за місто, за валяння в траві, за борсання в багнюці. Ну бо чому б і ні? Ну бо навіщо та така вже кристальна чистота без єдиної плями на плятті? Ну бо шо то за дитинство без «кашки-малашки»?

12. Посадіть її на коліна за кермо. — якщо їдете не по місту і не 100 км/год. А так чувачка почуватиме себе гордо і круто.

13. Знання про те, як їсти насіння, не допоможе їй вступити до інституту. І все ж навчіть її:)) — і плюватися в довжину теж. Це важливо, ашо))

14. Носіть її якомога більше на руках і на плечах. Поки у вас ще сильна спина, а вона ще зовсім крихітка. — це улюблений засіб пересування (коли на плечах). І коли ше підпригувати з викриками «ігого» то ще й веселуха напада 🙂

15. Вона буде з нетерпінням чекати вашого повернення додому з роботи. Не запізнюйтесь. — диву дивуюся наскільки в сучасному світі все крутиться навколо кар»єри-грошей-статусу. Сама така ж. Але пробую переробитися. Тому зараз залишаю свій пост в офісі рівно о 5 і гори все красним пламєнєм. Прихожу додому, готую Адувану щось смачне і вже ось Ада і дома. І ми граємося. Гонимося по хаті, скачемо, танцюємо, дивимося книжки і мультики, роблю все, шо вона хоче, аби вона сміялася і почувалася щасливою — і немає у мене в світі важливішої місії.

16. Якщо мама ходить з нею в басейн, ходіть теж! Не лякайтеся, якщо там немає інших тат. Це їх втрата. — мама з Адою в басейн не ходять. Але в усі інші місця, на всі ігрища і розважалки ми ходимо втрьох.

17. Десь між тим, коли їй виповнюється три роки і її шостим днем ​​народження, є шанс, що вона попросить вас одружитися з нею. Відмовте їй дуже м’яко:)))) — мені здається, якщо таке станеться, то татові тільки «+» — себто він досить собі непоганий тато, справляється, раз дитині закралася думка в голівку «а шо, непоганий чувак, мона було б і надалі з ним тусуватися. до старості»))

18. Якщо їй приснився кошмар, візьміть її до себе в ліжко. — не знаю, як часто моїй дитині сняться кошмари. ЇЇ ліжко ще й досі поряд з нашим і зазвичай я прокидаюся уже з Адою під боком. Часом вона перелазить сама. Часом її забирає Хем. Факт той, шо напльовано на поради педагогів світу і дитина ще не переїхала в окрему кімнату. Бо вона м»яка і класно пахне.

19. Пишіть їй листи від руки кожен рік на її день народження. Віддайте їм їй, коли вона піде в інститут, стане мамою або коли ви подумаєте, що вона має потребу в них найбільше. — дуже гарна і мила порада, хочеться зробити..

20. Навчіться довіряти їй. Давайте їй більше свободи. — не треба весь час довбенити «Не лізь», «Не йди», «не чіпай», «ти чуєш мене чи нє!!» і т.д. ну шо станеться якщо вона запхає пульта в рот і троха його послинить? чи якщо перебере пасолинки? чи з»їсть хоч одну вашу помаду?  — якщо вона цього не робитиме, то не знатиме: помада не смачна, пульта теж без солі не з»їси, і взагалі твердий, його не вкусиш, а пасолинки приємні на дотик і їх можна рахувати, ховати в сумочку і закидати під диван. Ці знання потрібні малюкам. Вони їм необхідніші, аніж вам неушкоджена помада.

 


Діти — продовження батьків.

Зробіть їх щасливими. Так ви зробите щасливішими себе


Ігри малявам

 

Мені приємно, шо часом у мене питають якихось порад, наче то я  велика гуру у вихованні дітей чи у мене з п»ятеро нащадків. Я ж у свою чергу шукаю порад у мами, старшої сестри, закордонного інетрнету, в книжках та в мам»ячої інтуїції.


У що ми граємося?

На сьогодні у нас є сталий набір ігор, у які ми граємося майже щодня.


1. Маленький мяч.

Всядаємося одна на проти одного з Адуваном (якщо Ада у настрої сісти) і котимо той невеличкий м»яч. У результаті Аді весело, вона рухається, задіює м»язи, розвиває моторику — м»яч трошки більший за великотенісний. Хвалимо її кожного разу, як вона гарно покотить м»яч, влаштовуємо аплодисменти з криками «БРАВО!»))


2. Смуга перешкод.

На підлозі виставляємо подушки, м»які іграшки так, шо не обійти не об»їхати. Самі стаємо у кінці цієї смуги перешкод і закликаємо Аду до себе. Вона карабкається, лізе, перелазить, скочується і, зрештою, опиняється в обіймах моїх чи Хемових — купа поцілунків, обіймів, криків «браво» і оплесків.


3. Дерев»яні конструктори.

Чому дерев»яні вже і не буду говорити, зрештою, в нас є і пластмасовий. Так от, є в нас кілька дерев»яних пазлів. Типу на дошці хлопчик, його тре вдягнути у куртку та штанці; і на цій же дошці є купа варіантів тих курток і штанців. Червона куртка до червоних штанців, жовтий верх від піжами до жовтих піжамних штанців. Такий же конструкторик-пазл є з іншої опери — тварини біля дому. Не забуваємо демонструвати «гав-гав» вказуючи на песика і «му-му» на коровку.

Кубики — в нас не пішли. Якогось не інженерного ума в мене дитина.


4. Кольоровий дитячий пластилін. Не токсичний.

Побачила, шо Адуваха прям з насолодою колупається у дитячому пластиліні в садку і взяли купили додому. Розробляються м»язи ручок і яка-не-яка уява.


5. Картки.

Чує моє кой шо, я більший фанат карток, ніж Ада. Ну чи їй не вік ще може. Привезла з України купу ж всього цікавого. І картки-лото з улюбленими казками, і логічний ряд, і тварин, і комах, і птах, і абеток, і транспортів і все це їсться. Не витримала моя душа і сховала то від дитини. Часом на кілька хвилин вийму з сундука, покажу бігом, вихвачу вже надкушені картки з рота дитятка і знов заховаю під ключ.

Настінні плакати алфавітів, книжки, звідки пісні веселим голосом, англійськими словами і т.д. — це теж використовуємо.

 

Наш зал завжди обвішаний балонами і завалений іграшками, які час від часу поссовуємо в кутик. Ми свідомі того, шо Аді треба простір, шоб той простір був веселенький і не завжди там буде вкладено все під лінійку.


Якось так. Ну +, вже писала, доганялки, хованки, дитячі пісеньки і т.д.

В планах придбати невеличку шведську стінку для малят, ляльковий театр, дошку для малювання під Адин зріст, столик-крісло для ігор-вечері-писання.


Далі по ін. ділу. Я вже поширювала прохання в соц. мережі про іграшку Люлі (так зветься)

Це прямо стратегічно дуже важлива іграшка, якої у нас нема ще. Може десь хтось бачив по магазинам чи в інтернетах? Чи може хтось знає майстринь, які за плату зроблять це диво — ростом сантиметрів 60..

 

Може хто знає цікаві ігри чи причандали для діток такого віку, то пишіть мені сюди чи на мейл. Ми в такому зацікавлення аж за край.

 

мамівська бесіда

 

Я себе утримую від писання про Аду. Якесь таке моє — ця тема — мені здається, що коли писатиму про неї ще більше, всі будуть думати шо я чокнута мамаша. Власне, я і є чокнута мамаша. А ще за ці вихідні отримала три хороші мейли, від трьох різних читачок-мам. І вони аж так мене питають: а чого ти не пишеш що ви з Адою робите, як проводите час? Я то пишу, але так не ґрунтовно, щоб не перенавантажити.

Але коль така свадьба, то напишу.



Про прививки.

Ми всі кололи. Бо я знала, що моя дитина пошурує у садок в ранньому віці і ці прививки можуть дати хоч якийсь захист. Якщо чесно, я навіть не потрудилася взяти участь хоча б у якісь дискусії з цього приводу. Знаю, багато хто не дає і прямо аж судиться з лікарями щодо тих прививок. Але ми обговорили все гарненько з Хемом. Проконсультувалися з нашою дорогою доХторкою Фулією — та дала добро на все.


Про садок у 10 місяців.

Як тільки стала ходити моя дитина, так і пішла в садок. Чи не зарано це? Дивлячись кому. Нам було в самий раз. Звичайно, перші дні я переживала чи поїла чи поспала. Але потім попідглядала, пошпіонила і вияснила таку штуку: садок він не на те садок, шо ми здаємо дітей вихователям. Садок він того садок, шо там купа дітей, вони між собою спілкуються, зароджується перша дружба, з»являються поняття — поділитися, проявити симпатію, гримнути коником по голові, захищаючись, не ревти, як тряпка і т.д. 🙂

От в мене Ада за цих два місяці стала шварцнегєром. Вона мазана ніколи не була, але зараз вичавити сльозу з неї може тільки укол в попу (сьогодні предстоять ті прививки,то представляю шо буде). А так навіть якшо гримнути — не образиться. Глянула з-під лоба і пішла в інший бік від тебе, недостойної.


Чи не боюсь я, що дитине хворітиме в садочку? Не боюсь, але це мене не радує, ясне діло. Горло червоне, хтось десь кашляне, Ада естафету вже перйняла. Тут головне витримати якийсь період допоки дитина адаптується. Якщо дитину загартовували, то таких проблем (принаймні, які точно пов»язані з хворобами у садку) виникати не повинно. Ну в стандартному порядку, мабуть…


Як ми проводимо час? Зараз Ада часто хо гратися з мячами, в хованки, в утікалки. Це ми їй даємо по повній. Гонимося два слона по хаті і Ада — кордуплик між нами гигоче. Любить книжечки розглядати, але брехать не стану, того читання вистачає ну хвилин на 10. Ну й на тому дякую.

Гуляємо на дворі на вихідних багато у будь яку погоду. В цілях загартовуваня — раз. І для того, щоб Адуван втомився — два.


Почина шось молоти язиком. Але так швидко і багато шо я вже втомилася намагатися зрозуміти. Часом каже коротко і ясно. Наприклад: А де тиии?))) — Сісіль — Дада — БабА (тато по тур) — МааааааМ!! — коли з мами шось тре, Лєйля — лялька Лейла, «цюк» — цьом (від турецького öpücük — цьом), пасі — пішли і т.д.


Намагаюся їй читати не тільки казочки. Просто навіть коли читаю собі чи шось з інтернету, то просто читаю вголос, аби поставити українську мову дитині.

Карточки розвивалочки теж є. Але зараз все це подаємо з ноута. Таким чином сідаємо однієїю задницьою на два крісла — Ада затихає на хвилин десять, і вчить тваринок/рослинки/знаряддя/прилади/кольори на різних мовах.


Ходить на пальцях. Це, виявляється, поширена проблема. І наслідок післяпологової травми. Десь не там взяли… А хтось каже шо ці м»язи на ножках розвиваються пізніше, аніж ростуть кісточки. За 2 місяці мала так і не розходилася, хоча гарно стає на ногу якщо нагадати. Уфф.. Ще чекаємо 6 міс і якщо не розходиться — на облік до невропатолога.

 

Здирає скальпа

Ада моя взяла собі за моду тягти мене до себе за щоки/вуха/коси. Це робиться з метою або поцілувати, або вкусити за носа, або залюблено глянути в очі, або погратися в «де ти!»

Все це чудовенько, якби не боліло. І вчора всунула мені пальця в око, другою рукою за коси, аж скальпа здира, і давай цілуватися. І нагримати нема як, бо ж все полюбовно і насолода трохи, як би то сказать, псується від больового шоку.


Вона дуже сильна. Сидимо їмо — стіл поїхав — нормальний дерев»яни стіл такий, ше й два стільця захватив. А то Ада його ногою невзначай так підвинула. Або така дрібнота взяла підняла пилосос і понесла. Саме ледве ходить, а пилосос потарабанила аж гай зашумів.


«Єк, дуду»,- це по курдськи один і два. Почала рахувати вона по курдськи, незважаючи на всі мої викрики емоційні (так радядть імениті педагоги) чисел українською, англійською і турецькою, кров взяла своє. То з легкої руки Алі.


Ходить на пальчиках. Кажуть невралогія. Хема з Адою ловила вже в дверях і взутого — пре дитину до лікаря за буль-якої нагоди. Кажу, леле! Пожди ж! Може вона тренується як на підборах ходити» — Тобі все шуточки, — відповідь мені! Але погодився почекати 2 місяці, поки розходиться, тим часом робимо їй масаж в чотири руки на ті дві малюсіньких ноги. А Адуваха розвалиться на дивані і гигоче. Лоскотно їй.


гопки-скачки для розкачки

вихідні минули, аж гай зашумів.

в суботу Адуван і я погнали до озера. Саме погнали, бо Ада сиділа у возику, я чипіла за нього, як могла, а спуск був такий крутий, шо я вже подумувала просто сповзати на пузі. І я гнала за возиком, аби хоть Аду не випустити з рук.  (і не знала моя бідна м»язова тканина, шо то ше цвіточьки, а ягодки будуть при повернені додомцю)

На озері краса. Там спортсмени, свіже повітря, погода +15, ми з Адувахой на качелях катаємося, потім в кафе зайшли я каву пила, Ада молоко своє і ми поговорили по скайпу з українськими ладами нашими, Ада демонструвала уміння дирррррчать і робити «сороки-ворони на припічку сиділи».

а потім ше погралися, походили, чайок покормили хлібом, що ми його збираємо дома. і в путь. Підйом зайняв сорок хвилин. і я подумала шо я не в формі. і шо мої заняття зарядкою  одне названіє і до одного місця. і зла я була шо Хем поїхав і нема кому нас вивезти з цієї западні. і воза ніякого з конячкою поблизу.

а вже на вечір у Ади знову об»явився вилізаючий зуб, шо на трохи дав нам передишки і було мишкам лихо. плакали всі. в додаток з»явилися соплі і я не встигала підбігати з серветкою, аби витерти того носа. А Ада хвацько розтирала соплі по маленькій пичці, замішуючи їх зі сльозима.

Напилися панадолів і гарячого молока. Полягали. Встали-поревіли. Знов полягали. Неділю вже були дома, Алі (напарник по квартирі наш) теж був дома, він Аду возив на спині, грався, тому я троха відійшла.

Хема чекали ще о 21-й. Але трафік в Стамбулі вирішив по своєму. І Хем приїхав коли ми вже спали. Я побачила його одним оком, і око те не знало чи то реальність чи сон.

А сьогодні тато і доця на хазяйстві (взагалі то Ада мала би бути в садку, але на «випробувальному» терміні моя українська дитина набила хлопчика за те, що він не ділився, нам порадили знайти другу групу).

Алі філолог-журналіст ще й психолог з гарним голосом. Вчора ми розбирали граматику курдської мови і виявили купу цікавого. Все найцікавіше в лексиці.

çito /чито/ — що? — что? (рос)

çimo/чимо/ -чому? почему (рос)

kuda /куда/ — куди? куда? (рос)

çar /чар/ — чотири, четыре

penç /пєнчь/ — пять, по польски повна схожысть — pięć (пєнчь)

şeş /шеш/ — шість, і знову по польськи sześć (шешчь)

Таких прикладів купа і ми їх записуємо для однієї цікавезної штуки. І на все це ми виходимо тільки тому, шо Алі (за моїм проханням) до Ади по курдськи балакає, я тільки прислухаюся і розумію що достобіса схожого.

Зроуміло, що курдська мова, як і група слов»янських — то велика індоєвпропейська мовна сім»я. Тільки курдська мова — то іранська гілка (північно-західна іранська), а слов»янські мови (спєцом не вирізняю української мови чи польської) — то балто-слов»янська гілка.

І зараз об»єктом мого полювання є книжка 1853 (!!!) року видання Гильфердинг А.Ф. О сродстве языка славянского с санскритским — там, впевнена, знайду пояснення дечого. (хто де зобачить може, або знає в чиїй колекції є це диво — тарабаньте до мене) — варіант пдф і т.д. в мене є, мені тре настоящість!

 

 

Я відчувала, що переїзд у Стамбул загострить нашу філологічність і крім кар»єри поза філологією я повернуся до того, від чого так легко колись пішла (бо знала, що повернусь)