Курди нижчий клас??

 З чого почалося:

anastasiyka

2011/04/30 09:36:55

а чому курди вважаються нижчим класом?

 

Тут одним коментом і не відбутися.

Почну так: курди вважаються терористами, агресивно-настроєними громадянинами, нижчим класом,  мафією і тими, що постійно знають де дістати наркотики.

Про курдів гуляє багато легенд. І до цього народу вони пристають найлегше, бо увага турецької, сирійської, грузинської, вірменської, іранської та іракської влад прикута до них з метою знайти билинку в оці. Вони риють на них компромати. І коли трапляється якийсь теракт і у підривача в третьому коліні є родич курд – всьо! – курди терористи. Коли хапають бандюгана і він виявляється курдом, сім»я якого живе в Туреччині ще за часів Османської імперії  — не  валить! – курди наркоторговці. І про це сурмлять по всьому телебаченню. А коли це робить турок-вірмен-араб, — якось так «скользя» ляпнуть. А коли курди – то національна приналежність набуває вагомого сенсу.

 

Про нижчий клас.

 

В Туреччині курди бувають або нижчого класу, або вищого. До нижчого належить вся дешева робоча сила. Там є і турки теж, але вони хитріш-вимахані, прокручують різні авантюрки — їм вдається заробити більше з докладанням менших зусиль. Курди ж вірять в американську мрію. Працюють-працюють, а система американської мрії не спрацьовує. От тоді курд перетворюються у вищий клас. Тому що стає мафіозно приналежним.

Курдів можна легше образити. Але від курдів можна і більше получити штурханів. Бо вони вже якшо зберуться разом  на ворога, то амінь…

А взагалі то, як каже мій Хем, все зумовлено тим, що курди не мають своєї країни. Вони виступають з протестами і тому жодна держава не приймає їх за своїх і пофіг шо ці землі історично-курдські. Хто раньше встав – того і тапки.

 

Не всі курди вважаються нижчим класом. Бо не всі є нижчим. І не всі терористи. І не всі наркоторговці. І не всі мафія /хоча в цьому я вже сама почала сумніватися – навіть такий приємний друг-сусід виявився особою з цікавою біографією/.

Зате всі є такими, що «горою за своїх». Заради своєї сім»ї вони підуть на багато шо – навіть на мафіозну діяльність. Курди не люблять в чомусь собі відмовляти, але водночас вони не поставлять під загрозу безпеку рідних і друзів. Ніколи.

 

Серія арештів курдської еліти

Не тільки в Україні політики роблять що хочуть.

Щодо курдів у всіх політиків Сходу руки розв»язані.

Зовсім недавно був зарештований курдський співак Ферхат Тунч за свій спів і промову на сцені. Турецька влада розглянула пісню про партизанів, як заклик до бандитизму і зцапала-злапала співака ще й на місяць засудила.

Злій комедії не кінець.

У Сирії заарештований курдський письменник і дослідник Хавас Махмуд.
Поліція провінції Хассака заарештувала його 12 січня 2011 року. Письменника забрали без пред’явлення санкції на арешт прямо на очах у дітей і відвезли в невідомому напрямку. Де знаходиться Махмуд, невідомо навіть досі /оце так скритна поліція!!/

 

Влада сама провокує курдів поводитися ворожо. Бо правителі і поліцаї  не морочаться з всяким и там правами людини, коли діло стосується курдів…

 

Курдський геноцид

Для кожного народу, нажаль, є свої чорні сторінки в історії. Та для деяких націй цих чорних сторінок забагато… Розкажу вам про ще одну трагедію народу, який став мені таким близьким, народу, де люди співають, закинувши руки за спину.

16 березня — трагічний день для курдів всього світу, курдський голокост, символ курдського геноциду, день, коли помирало безневинне мирне населення Курдистану.

У цей день в 1988 році в результаті застосування іракськими військами хімічної зброї в місті Халабджі, недалеко від кордону з Іраном, загинули близько 5 тисяч чоловік, в основному жінки і діти, понад 20 тисяч отримали поранення і отруєння. Вперше у світовій історії зброю масового знищення було застосовано до власних громадян, до співвітчизників.

Зараз вже багато хто знає про цю трагедію, однак мало кому відомо, що й до, і після цього Саддам Хусейн неодноразово застосовував хімічну зброю в Іракському Курдистані в рамках своєї політики геноциду курдів і арабізациі курдських територій… Отак то завойовують довіру людей, які живуть, власне кажучи, на своїй території, які нікому нічого не винні… Маєте!

Поясню: в Іраці є таке утворення, що має статус широкої автономії, і, начебто там курди можуть жити собі мирно. Курдам мирно не живеться, бо всі їх пресуюють, вони в свою чергу всім мстять. І нема цьому ні кінця, ні краю.

У травні 1987 року курдське населення Халабджі, де традиційно мали великий вплив курдські партизани, повстало проти іракської влади. На питання «чого?» —  відповідь «примусова арабізація курдських територій. Заборона мови, культури, традицій». Чоловіки з Халабаджі + партизани змушені були давати драла після того, як в місто були введені урядові війська, які знищили бульдозерами кілька кварталів цілком  цього древнього семидесятитисячного  міста. Без жалості все знищили бульдозерами!

Далі курди почали підступати до важливого стратегічного об»єкту — греблі, яка зрошувала величезну частину землі + давала воду на весь Багдад. Уряд Іраку нічого кращого не придумав, як застосувати хімичну зброю проти курдського мирного населення Іраку, а саме м. Халабаджі, де залишилися жінки, діти і старі люди. Чоловіки, як ми пам»ятаємо, з партизанами біля стратегічно-важливої греблі воюють.

Вранці 16 березня іракська авіація почала масове бомбардування міста. Деякі жителі змогли втекти або сховатися в підземних бомбосховищах, споруджених за багато років до цього, тому що бомбардування курдських районів стали звичайним явищем. Прямо як для нас пітарди на Новий рік. (це не гумор, це чорний сарказм).

6 годин тривало бомбардування. На місто було скинуто величезну кількість отруйних речовин.  Відразу ж загинули понад 5 тисяч чоловік, були покалічені близько 20 тисяч. Вулиці та будинки Халабджі були заповнені трупами людей і тварин. Люди, що виходили з бомбосховищ отримували величезні дози опромінення. До цих пір тут дуже високий рівень онкологічних захворювань, а також дитячої смертності та вроджених вад.

Країнами світу прокотилася хвиля засудження. Реагували практично всі, окрім гігантського і байдужого Радянського Союзу.

А Хусейну нічого за це не було. Ну побісилися там курди на окраїні, тай притихло на пару місяців…

Як ви думаєте, цією трагедією можна виправдати часом, здавалося б, агресивну поведінку курдів, коли їм вказують інші держави якою мовою говорити і яких політиків любити??

 

 

За що не люблять курдів?

Частше стикаюся з нелюбов»ю до курдів, аніж з приязню. От і взялася розібратися за що не люблять народ мого Хема.

1. Сталий штамп «кожен курд — терорист». Не так. Тому що не всі курди терористи. Серед терористів найбільше мусульманів. А серед курдів мусульманів близько четвертини. Так що дарма приліпилося оце непочесне звання підривників до курдів. Якщо розбиратися в природі конфліктів, то курди-терористи виступають:

  • За іслам як пануючу релігію
  • За визволення Оджалана (лідер Курдської Партії) з вічного полону
  • За  відвоювання території Курдистану.

Жодне з цих бажань практично нереальне. От і влаштовують  вони сумнівні акції злосного протесту. Справедливости заради, скажу що серед терористів однаково курдів, палестинців, арабів усіх мастей взагалі,  і кожен щось підриває «во ім»я держави!» і, як би це сумно не звучало «во ім»я Аллаха» (не вважаю таких людей мусульманами взагалі, бо знаю хороших, добрих мусульман, які не розуміють і не люблять «злобних» мусульман)

2. Кожен курд — революціонер. Да лаааадно, неправда. Не кожен. Багатьом курдам в Туреччині живеться добре. Але дехто з них всеодно хоче окрему державу. На них всі зуб і тримають, навіщо? Вам же і так добре? Питання цікаве. От наприклад, я живу з багатою свекрухою, вона мене годує і т.д. Але ж свекруха. Я б воліла власний будиночок, маленький, який є, але власний. Курди мають право на таке бажання, бо Східна Туреччина — то історична територія колишнього Північного Курдистану, назад своє хочуть, що ж тут надприроднього?

3. Кажуть, що курди обірвані вовки, що спустились з гір. Геть такі самі як, наприклад, наші українськи гопніки, чи турецькі дибілякі. Всяких є і всяких треба. Але серед курдів теж є учені мужі, освідчені люди, глибоко культурні, талановиті, чисті душею та виховані. (н-д моє золоте Хеменятко)))

4. Курдів не люблять за те, що вони скрізь, їх багато як циган. Насправді їх найбільше там, де колись був Курдистан, що є природним, нікуди з своєї землі вони не їдуть, і їм там десь як зараз називається їх країна.

 

Як на мене, причин любити курдів є набагато більше, але то справа кожного.

P.S. На фото стандартне курдське збіговисько (компанія себто), друга зліва — співачка — Дашні Мурад. Бачте, без ріг і без копит — файні люди.

 

Курди.

Мушу відкрити нову підтему в блозі. Про курдів. Сказати є що. А слухати нема кому)

По-перше, я дружина курда. І геть у мене Хем не націоналіст, не нацист. Він мирний, тільки часом його дещо зачіпає. А значить і мене.

По-друге, мене завжди тягне на бік меншости, особливо національної.

Почну зі злободенного.

Зараз в Туреччині ого-го-го який переполох. Курди хочуть  ще одну державну мову. Курдську. Хочуть вчитися курдською мовою. Хочуть мати документи курдською мовою.

На скільки це реально?

Чи мають право курди хотіти цього на території Туреччини?

На мою думку — не реально. В Туреччині курдів багато, але національно свідомих не вистачить для повноцінного державного перевороту. І що означає «державний переворот» для курда? От при всій моїй повазі, діють вони не свідомо і не розумно. Часом поводяться як підлітки — розбивають вікна в меріях, кидають димовухи, човпуться на вулицях. Кому воно треба? Мало крові хіба ЩЕ?

Та справа в тому, що в уряді турецькому тих курдів мали десь. Єдину офіційну курдську партію прикривали сотню разів, вона ледве тримається на плаву. Вони то горлають у все горло. А хто почує одиниці серед моря небажаючих слухати? До відома, мовою курманджі (так називається північно-курдська мова) розмовляють понад десять мільйонів носіїв.

А тепер головне питання: чи мають курди право хотіти другу державну мову в Туреччині?

Думки розбіглися. Подам кілька фактів:

1. Курди не  зАйди. Вони живуть на своїй історичній території. От тільки країни своєї тепер у них нема. А то мала б бути країна, що складається зі Сходу моєї кАханої Туреччини, Півноівночі Іраку, Заходу Ірану та  Південного Сходу Сирії. Чого країни Курдистану нема — розкажу другим разом.

2. На території Туреччини чисельність курдів у 2010 році уже перевалила за 20 мільйонів.


Курди вважають, що якщо вже їх колись і пригнітили, то зараз вони мають право на те, щоб хотіти своєї мови, офіційно визнаної. Вони не прийшли і не загребли собі країну. Вони тут завжди були. Вимагають поваги і народної ідентифікації. А от турецька влада, така перетака, не дозволяє курдам користуватися своєю рідною мовою. (Насправді ніхто за курдську розмовну пики тут не б»є зараз, але розказують, що не завжди така блаж була)

Турки в уряді кажуть (і досить логічно виглядає такий їхній довід), що нема країни Курдистану — нема і мови. Мало кому в Туреччині ще захочеться національної мови. Тут же не тільки курди, а ще й заза, огузи, кіачакі, уйгури. І всім хочеться на себе простирадло натягти…

Хотілося б, щоб якось все це вирішилося мирно. Але на разі, під Іраком люди валяться. За мову.

Українці, то хіба нам не приклад?

Кілька фото з міста Ван, що під Іраном

«Дєжурять»

Газові атаки

Радикальна молодіж

 

 

На завершення рявкну, що з чисто людської точки зору, курдів я розумію. Хем мій каже, що цей конфлікт вичерпати неможливо. Бо курди не заспокояться. Турки не дозволять. Може потім трошки пригасне, але тільки для того, щоб розгорітися знову. Нема не кінця, ні краю…