ницість у церквах

 

Ці всі події так розчарували вже кожного, шо десь у глибині свого розуму всі думають, певне: головне духовність. У кожного своя.


Моя Ада прихворіла і це все затягнулося і вийшло на більш серйозну стадію. Прошу значить я маму, шоб пішла у церкву і поставила на сорока-уст, шоб молилися за Адувашку. Мама вирішили піти в три церкви, там де ми хрестилися включно..

і вже у першій церкві маму спитали а де мала хрестилася, в церкві УКРАЇНСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ?!?!?! ТО ВОНА НЕ ХРЕЩЕНА! МИ НЕ МОЖЕМО МОЛИТИСЯ ЗА ЇЇ ЗДОРОВ»Я.. її тре перехрестити і всі біди від неї відійдуть, — зробив висновок батюшка московського патріархату…


Мама з татом пішли звідти..


А я ще раз переконалася, шо світ здурів. Що теперішнім людям аби сперечатися. і поняття «Бог один для всіх» — не про них, а шо вже говорити про стик ісламу і християнства, якщо християни між собою розусоблені?


Кому яке діло московський чи київський патріархат? Якшо я хочу розуміти проповідь, то мушу слухати її своєю мовою. це ж так логічно…

Висновок мій на сьогодні: в церкви московського патріархату я більше не піду. Вони не приймають усіх християн, а вибірково.. Вони за кого себе мають? За самого Господа?!?! рішали тоже мені

Кривава пятниця в Стамбулі

Вчора в Стамбулі відбулися події, які змусили весь світ слідкувати і приєднуватися до протестантів.

Революція в Стамбулі, Революція в Туреччині, Таксім, Істікляль


Все почалося з тих мирних демонстрацій, що я про них згадала тут..

В Стамбулі є парк, поруч з відомою вулицею Істікляль (Таксім — шось типу нашого Хрещатика). І правлячій партії захотілося вистроїти там торговий центр. Люди не погоджуються: виходять на вулиці з транспорантами, співають пісень, читають поліціянтам вірші…

Далі — більше: поліція отримала вказівку розігнати протестантів. У хід пішли шланги з водою. А далі з»явилися молоді приверженці правлячої партії і почали колошматити мирних протестантів. Поліція.. ага, з розгону — нікого поліція не розбороняла, поліція долучилася до побоїв..

Революція в Стамбулі, Революція в Туреччині, Таксім, Істікляль

Кидали димові шашки, міні бомбочки (дещо потужніше за пітарди) і щиро годували людей сльозоточивим газом.

Революція в Стамбулі, Революція в Туреччині, Таксім, Істікляль

Вже десь біля 20 години твітер і фейсбук пістрів повідомленнями про те, що поліція заштовхує у вагони метро мирних і напускає туди сльозоточивого газу і так люди їдуть до наступної зупинки. Люди з вагонів пишуть «НЕ ЙДІТЬ У МЕТРО, ТАМ ПОЛІЦІЯ»

За неофіційними даними троє людей померло.

Революція в Стамбулі, Революція в Туреччині, Таксім, Істікляль

Революція в Стамбулі, Революція в Туреччині, Таксім, Істікляль

А що влада?

В мене виникло бажання розтрощити тєлік, коли міністр сказав шо це провокація і нічого такого нема.. вони прийняли рішення і шоппінг центру там бути і мол чого так розванялися, —  він не розуміє.


«Ви збирете сто тисяч, я вишлю на вас двісті тисяч, ви зберете п»ятсот тисяч а я вишлю на вас мільйон..» Як після цього його земля носить??

 

Всі розуміють шо масштаб уже не просто «парк-торговий центр». Людям всмердло бути бидлом. Всмердло називатися демократичною державою і не бути нею.. Всмердло йти на поводі. Всмердло закривати очі на примусову ісламізацію..

Революція в Стамбулі, Революція в Туреччині, Таксім, Істікляль

Революція в Стамбулі, Революція в Туреччині, Таксім, Істікляль

Революція в Стамбулі, Революція в Туреччині, Таксім, Істікляль

Революція в Стамбулі, Революція в Туреччині, Таксім, Істікляль

Революція в Стамбулі, Революція в Туреччині, Таксім, Істікляль

І мене дивує абсолютна мовчанка з українського і російського боку. Це коли вже Іспанія, Франція, Німеччина, Голландія, Британія вислала офіційні листи про підтримку протестуючим.. В інтернеті висилають підтримуючі листівки, європейські журналісти про це говорять і висловлюють велике бажання не впускати Туреччину у ЄС, допоки при владі такі..

Революція в Стамбулі, Революція в Туреччині, Таксім, Істікляль

Революція в Стамбулі, Революція в Туреччині, Таксім, Істікляль

Коли навіть у Америці, яку ніхто тут не любить, люди вийшли на вулиці у підтримку того парку.. Це коли навіть Брюс Уілліс у твітері сказав шо він душею в Стамбулі..

Революція в Стамбулі, Революція в Туреччині, Таксім, Істікляль

Ми шо не Європа, таку дивізію? чи ми так здичавіли, дякуючи своєму стаду в парламенті, шо до інших пофіг??


П.С. поки писала у блог, у новинах сказали, шо на разі протест припинено, оскільки будівничі роботи призупинено за рішенням суду. Не вистачає якихось там документів. На що міністр Ердоган сказав, шо нічо, він це виправить і будівництво продовжиться..


А нашим би дійшло?

 

Стамбул, Таксим, Истикляль

Фотки мені нагадують події в Україні, коли тіточки дарували квітки нашій міліції під час Помаранчевої революції. Наші хлопці квіти приймали, але мусили і далі виконувати прикази. Бо така в них робота. Неблагодарна і злегка понадлюдська.


Але сьогоднішньому нашому українському поколінню міліції навряд би чи дійшов такий порив душі з книжками. Бо книжки то взагалі не про них. Книжки то тільки про 10 відсотків населення України. Нажаль.

 

Чого там гріха таїти, турецькій міліції цей порив теж не вельми приглянувся, бо вони все таки мусили випускати сльозоточивий газ…


Турецькі громадяни відстоюють право парку в Стамбулі залишитись парком і не перетворитися в новомодній шопінг центр, який по Стамбулу і так 9545458348383 штук.

Турция, Туреччина, СтамбулТурция, Туреччина, Стамбул

 

 

Є ще одна спільна риса між українцями і турками: прості люблять міліції не люблять. Бо правоохоронці страшать своєю владою і можливостями — відлупити дубінкою, пустити газом, запроторити за ґрати на 15 діб.. Можливо все..


 

І тому усі намагаються з ними перетинатися менше. Але коли справа доходить вже до чиновницького абсурду, коди в і без того душному мегаполісі вирубують останні парки — здоровий ґлузд бере верх над неприязню і страхом: пика в пику, вірші про природу, бійки, протести, фестивалі під відкритим небом.

 

 

 

 

І мені, як не причетній, цікаво: на чийому боці полісмени? ну якби вони зняли все оце причандалля і тако з дитиною вийшли погуляти, то шо б вибрали: парк з хвойними деревами чи велики універмагом?


Або шо ше мене цікавить (геть утопічне): якби вмить всі до єдиного правоохоронці зняли своюз брую і стали в одну лінію з читаючими, цим же засвідчуючи, шо вони звільняються з роботи і більше не будуть плясять під дудку чиновників, замість зірниць у котрих знаки долара та євро? Чи злягли би тоді всі чиновники з інфарктом? ЧиТаксим, Турция, Туреччина, Стамбул вони такі вже твердолобі шоб найомників заморських якихось пригласили відразу?

 

Мабуть все таки парк вирубають. І побудують, шо і планували. Але бодай на фотках най залишаться спроби захистити живе.

 

П.С. До уваги дівчат, пра гарний там читун вусатий? 🙂

 

Тікайте з України

Еміґрантів стає все більше.

З України пруть, аж п»яти димлять.


Коли я виїздила звідти, у мене що-божого-дня були напади суму за вулицями мого міста, за їжою нашою, за святкуваннями, за піснями,за усім, що було моїм life style до моменту переїзду.

З часом спогади притупилися. Я перейнялася турецькими вуличками, погодилася і подружилася з турецькою кухнею..

З України приходять новини. І майже щоразу сумні.


На Україну надходить тяжке захворювання і лікарі не знають його походження, а отже нема ліків..

Фемен знов і знов позорять честь нації своїми сіськами…

Ще одну дівчину підпалили живцем у результаті попойки…

Депутат завалив старшу коханку молотком..

Хтось когось переїхав, і він був мажор, і йому за це нічо, бо він же мажор….


Все це нагадує «Записки самашедшого», які стали реальністю, такою страшною, шо я вже ці новини сама собі пояснюю так: все це вигадують для того, аби відволікти нашу увагу від більш глобальних проблем..

Але, на жаль, все правда, люди реальні, мажори теж.


Жити в Україні сьогодні уже просто небезпечно. Тебе не захистить ні міліція, ні влада. Для них прості люди — треш.

Розмір зарплати визначено спеціально такий, шоб людей виморювати повільно і психо-драматично: шо їсти? чим платити? як далі жити?

***

В Туреччині намагаються впровадити закон про заборону алкоголю. Турки возмущаються.

За 3 роки на вулиці я не побачило ЖОДНОГО п»яного!! Вони п»ють по барам, при потребі там же б»ються, а потім, на таксі, їдуть додому. На вулиці не позоряться, у громадському транспорті не всцикаються і не блюють на очах наших уже заґартованих дітей…


Не хочу робити реклами якимось країнам, але висновок такий: тікайте, кивайте п»ятами з України і при нагоді захопіть з собою своїх близьких і сала. Ваш патріотизм буде жити з вами як вічна пам»ять про історію держави.

Чи може у когось  надія і плани врятувати цю країну?

Або хтось думає, що це низько тікати з власного потопаючого корабля?


вивертає

вивертає від пустОти простору інтернету.

це ж тре така махіна — і пусто. Є кілька сторінок на блоксі, куди я захожу і звідки чекаю новин — і усьо. далі силікони, трахи, розлуки і вбивства.

літературні групи і сайти, де кожен намагається сказати слово латинського ну чи грецького походження для того, аби в своїх же очах здатися розумним. а вже як почнуть рецензії писати — мона обдєлатися. як вони читають? шо бачать? куди дивляться?


про телевізор я вже навіть і не заікаюся. його для мене не існує.

новинні сайти — тсн чи ббс — суцільний стрес і депресія. вже коли добрий християнин-параолімпієць з ПАР завалив свою коханку на день валентина — шо далі? камо грядеши, га?

з доброго — дитина повалила в садок. Вона — ця Адуваха — нереально крута. колодязь мудрості і ніжності. вчора тишком спостерігали за нею як вона бавилася в садку — моя миииишка — з хвостом-антеною, по діловому сиділа на коні спочатку, потім пішла поцілувала одногрупника Деніза, потім поколихала свою Зенеп-ляльку, потім шось поглубалася з дівчинкою у лего. і так ладненько тьху тьху тьху.


Попереду два дні відсипання-обіймання-прибирання-вимивання-прасування-на-вулиці-гуляння.

Я хєровий педагог

Або «чобітяр без чобіт».

Всіх строю, життю учу, а свого рідного племінника до тями привести не можу.

І нема яскраво вираженої проблеми. Може в цьому й справа. З вигляду як всі: компютерні ігрі, дурні стрілячки, д/з списав або нашкрябав з  готових домашніх, шо в інетрнеті повно, не читає книжок, дивиться «вороніних» і всьо..


Оце ж з вчителями вічна проблема. Бо вчителі теж на Ворніних сидять, — певно в цьому біда?

Позитивних сторін купа — поважає дорослих, брехати не вміє геть, любить дітей (принаймні з моїм Адуваном носиться і грається). Золотий же. В людському плані.


Власний приклад?  — Ну перед носом же я. Допомога з уроками? — Всі вихідні намагалися весело вчитися. Весело не вийшло. Просто вчилися. Знудився. Возмущався.


Написали план на життя. Паяснічав.


Як зацікавити?


Він — киргиз

Той хлопець, що написав кіносценарій просто так не зник. Ми з ним познайомилися — 28-річний киргиз Чінгіз. Гарний. А я вже гуриман в цьому. Чесно гарний. І творчий.


Так ну познайомилися ми з ним. Про що говорити з киргизьким літератором? Правильно, про його тезку Чінгіза Айтматова. Молодий Чінгіз каже, шо його назвали саме в його честь. І коли в 2008 році відомий письменник помер, тато Чінгіза сказав:»Пора!» і відіслав новелли та ессе хлопця у видання. І видали.


Обидва народилися 12 грудня. Доля, пра?

Але найцікавіше було, коли ми заговорили про коней. Мій тато і Хем — обидва — обожнюють роман Айтматова «Прощавай, Гульсари!». Саме черз них я його читала аж двічі. І питаю Чінгіза: » Для киргиза коні направду так багато означають?»


«У мене є кінь, Юля. Він мій найкращий друг. Я часто сижу з лептопом на конюшні. Це звучить як дурниця, я знаю, але сижу».


Я собі подумала, що або він дуже самотній, або відлюдькуватий.

Чінгіз каже, що його кінь Хан з»явився в нього .. в банальний спосіб. Він купив його у старого хазяїна.

«Господар, той, кого ми називаємо ДРУГОМ коня, дійсно приносив ласощі і чухав мордаху Ханові, але … Коли вони виходили на тренування, він знущався над конем, бив за будь-яку провину, а часом не давав їсти по кілька днів»


Кінь в шрамах. Але тепер ц нього є Чінгіз, який пише біля нього кіносценарії. Во як.


Врятуйте нашу сім»ю

То я сьогодні надибала таке шоу . І то поки прибираю, то дивлюся-слухаю одним оком і вухом уже третій випуск..

І тепер я зрозуміла: в мене немає проблем у сім»ї.

Але те, що я побачила не стало для мене шоком. Нажаль, я бачила такі сім»ї раніше: де чоловік лупить дружину, де обоє зраджують, чоловіки поводяться як бидлоттє, використовують такі слова, шо встид бере за весь рід людський, жінки не мають гордості, намагаються втримати його заради того, аби бути в статусі дружини. Де найважливіше — то вилизана до блиску підлога чи непересолена їжа, а зовсім не взаємолюбов..

І що саме цікаво: воно ж думає шо воно мужик. А воно ж дурбецало. Позориться на всю країну і ще й права качає.

Хай Бог милує..


Але ше скажу нашим жінкам: майте гордість і любов до себе. Бережіть психічний стан ваших дітей, бо не один пісюн у світі не вартий дитячих сліз.


А взагалі да — сім»я це добре (Скеп.Т.К.)

Крововилив

У дядька.

49 років.

Вранці прокинувся, обняв дружину і каже «Так не хочу йти на роботу, залишитися б тут з тобою»

І замовк. Відняло праву сторону.

Вчора зробили операцію…


Як так?

А сьогодні він ще не при пам»яті, дивиться кудись, йому тільки відомо куди. Обіймає лівою рукою жінчину руку, обіймає і стискає…

Дай Бог йому здоров»я. Хай викарабкається.