Феміна. by Цитрина.

Туреччина стає для мене тепер не просто курортною країною. Тепер то майже Україна з репетуючими людтми і повними маршрутівками,  якшо не враховувати того, шо всі навколо ламають собі язики і  гельгочуть турецькою.

Певно мушу таки вдатися до пояснення свого адьюльтеру, який так і не відбувся. Про красеня. Ну, того шо з довгим волоссям.

Часом мене переклинює і я бачу в людях більше, аніж є насправді. Коли бачу суть і вона не співпала з моїми наївними уявленнями  - зацікавлення сходить нанівець. Так от з цим чуваком так само. Все минуло після слів "у тебйа глаза очінь красівая". Ну не банально, га?

Я тако глянула на свого Хема, шо з піднятою бровою наблюдав цю сцену і зрозуміла - треба чоловік, який береже слова... Я б не зрадила  Хема з отим високим.

А ше така новина: я забила болт на написання всього. Може тимчасово. Може ні. Принаймні, допоки не почую в собі бажання знову щось катати, якось так раптово прийшла втома і розуміння "су-є-та"... Кому ета нада?

... не зійти з розуму. Є чоловік. Рідний і законний. І є хтось невимовно далекий, загадковий, всюдисущий і мене хочучий. Дурне жіноче серце, трясця його матері!

Плакала від неспроможності щось зробити. Йдуть з життя літератори, які могли ще багато чого зробити в літературі. Ульяненко ставив раком усі класичні літературні забобони. Він робив свою класику. Є підозри, що його вбили. Тоді хай цей світ йде під три чорти.... не дадуть розвинутися нам убивці. Земля Йому пухом.

Варто мені тільки вийти заміж, як на горизонті з'являєтьcя хтось "анвілівибл", неймовірно гарний і такий, що примушує задуматися над змістом усіх твоїх стосунків. І то хтось такий тимчасово-невловимий, що стає щемко шкода, що ЙОГО не було раніше в твоєму житті.

Перше. Він такий гарний, що спочатку я не вірила, що він живий і справжній. Геть нафіг усі стереотипи і намагання описати його. При будь якому поясненні його зовнішности він стане справжнім. А мені цього не треба. Мені треба ВІН отакий, шоб потім з нього писати свої найкрутіші описи чоловіків, які ніколи не залишаються поруч.

Друге. Харизма ллється з його погляду і сочиться вздовж його довгого волосся, густо заливає східні скули і повільною лавиною сповзає по його стрункому чоловічому тілу. З нього треба робити скульптуру.

Третє. Нічого нас не пов'язує, окрім поглядів і його намагння щось мені сказати "на мігах". Це Туреччина, друзі мої, і тут отак просто виховані хлопці не підходять до таких манірних дівиць. На оці східні закони він і так зайшов занадто далеко з тим зирканням постійним.

Четверте. Він поїде, бо має ж його робота чи то канікули закінчитись. Я так і не знатиму його імені, чим він дише, і що він хотів мені сказати.

"... Я маю багато шрамів на лівій долоні. Моя роботачистити фрукти і продавати свіжовижаті соки. Часом ранюсь.

Я бідний писака. Скидаюсь сам собі на покійного Буковскі - гульки, алкоголь, трава, безпутні жінки, часом путні, і писанина. Сподіваюсь до мене теж колись прийде визнаня і багато грошей.

А поки я чищу фрукти. Працюю з дванадцяти ранку до третьої ночі у пляжній зоні на одному з курортів.

Життя проходить повз мене.

Я і мій партнер не можемо визначитись щодо ціни на сік "мікс". Часом продаємо за 5 лір, часом за 3. Чого так? Коли я продаю сік і повз мене проходить гарна дівчина я ще гостріше відчуваю, що життя минає, запах її парфумів лише лоскоче мої рецептори а вдихатиме аромат її розпашілого на сонці тіла, інший. Тоді ціна підскакує, а настрій падає. Зараз підійшла така краля, шо, здається, я просто залишу ці кляті тридовбані соки і піду за нею. Нехай ї*еться хтось інший з цими фруктами. Життя коротке.

 Імпульс відступає.

Нікуди я не іду. Обов'язок. Всеодно не полишаю надії залишити цій дівчині, яка піде, і більше ніколи не з'явиться, щось від себе. На згадку. На відчуття моєї присутності. Тихо і непомітно для її очей трохи надрізую свою ліву долоню. Кілька крапель крові паде у свіжий і холодний сік з яблука, апельсину та моркви..." ¹

                                                                                                                 ¹ Орчун Козал /Orçun Kozal/ 

 Цей чувак дуже талановитий. Ще й друг мені. Його писаня часом мене так шокують (у доброму розумінні), шо нема сили дочекатися,поки я досконало вивчу мову і перекладу його по-людськи. Тому забігаю попередбатька в пекло, я все таки подаю зміст його новели у вільному переспіві,переказі чи ще у чомусь там вільному.