Месяц: Март 2010

Недавно у мене вислідили невИлікуване запалення легенів, і сказали що треба витягувати хворобу у досить дивний (для мене) спосіб: ставити банки на спину. Такі спеціальні масажні банки.

То не боляче, навіть приємно трохи, воно дійсно створює масажний ефект. АЛЕ!!! У мене вся спина в отих маленьких чорних кружальцях (якщо застуда є — то кружальця від банок будуть темними). Я схожа на дівчину в горошок 🙁

Показала це кільком подругам — хто поцокав язиками, а хто конав зо сміху :))

Веду зараз аскетичний спосіб життя і нікого з чоловічої статі не підпускаю близько. Еротичний настрій може перебити приступ раптового сміху 🙂

 

Зовсім недавно дізналася як подивитися за якими пошуковими словами шукають мене в інтернеті (чайник!), або, що частіше — якими путями втрапляють випадково на мою сторінку. І сміх і гріх. Тепер то для мене окремий вид веселощів і насолоди.

Звичайно, є такі, що шукають стандартно «феміна цитрина» — але то якісь знайомі, які знають про існування блога.

Є такі змістовні фрази у пошуці: еротична проза, жіноча дружба, фото з поцілунками, яка погода, хемінгвей, icq розмови, ален адемович фото, бланк закордонних паспортів, оги радивоевич фото, жіноча дружба, дівчача солідарність.

Такі пошукові запроси тішать.

Далі веселіше та гарячіше:

• вірші про прутеня і піхву,
• гарячі хлопці фото,
• голі сучки,
• дівчачі цицьки,
• еротика фото,
• еротичні вірші,
• секс мужиків,
• сексі тьотки,
• син трахає маму (???  🙂
• фото глибокий мінет,
• фільми з сексуальними сценами,
• чоловічі пісюни.

Зрозуміла, що все таки не завжди можу виправдовувати очікування шукаючих 🙂 Ну то й менше з тим.

Питання до тих, жанр чиїх блогів втесується у формат «приватних».

Тут Ви пишете про те, що бажаєте, аби з Вами відбувалося? Чи звільняєтеся від баласту повсякденного життя у писемній формі?

Вважаєте важливо бути максимально відвертими з читачами? І чи виникають труднощі у відкритті  Ваших потаємностей?

Понад рік назад мій тато розрепенився на мене за публікацію одного тексту у журналі. Там йшлося про стосунки батьків та дітей — історія дівчинки (від першої особи писалося), яка страждала від нерозуміння батьків. Каже:

— Ото така мені дяка за те, що я завжди йду тобі на зустріч у твоїх вибриках?? отака ти вдячна?

Мені ледве вдалося пояснити, що в журналі історія не моя, а Марини, яка справді страждає.

Я веду до того, що власне літературне призначення тексту я вбачаю у меті — яскраво виразити тему.

Та у приватних щоденниках хочеться бути максимально відвертою. Чинити спроби аналізу над своїм трудним підсвідомим.

Дурне серце калатало, немов божевільне… Я відчувала прилив різних форм емоцій у своєму мозку майже фізично: злість, агресія, жаль до самої себе, дике бажання лупити кулаками об боксерську грушу або… об Нього. І, мабуть, від другого варіанту я б отримала більше морального задоволення.
«Любити – свиняче діло, — думалось мені, — тваринно любити – діло для таких дуреп, як я!»
Почуття не піддається логіці (якщо така у мене колись і була, то у моменти спалахів любови її вишибає)». Душать сльози. Реву, як корова на фермі…
В книжках брешуть! А коли це жіночі романи а-ля Даніелли Стілл, то й поготів. Навіть оком не блимнуть. Там любов – пристрасть, коли люди сваряться, то потім швидко і яскраво миряться, з поцілунками і сексом. А у нас що?? А у нас –я просто хочу відлупарити Його. Так, щоб баж смлів ід болю. Я ж не можу зробити боляче морально (ну взагалі-то можу, але поки у голову прийде путній варіант помсти – то залюбки дала б волю рукам, і аж ніяк НЕ з метою насолоди для Нього).
Якщо люблять – то не образять?? Якщо любов справжня – то не вдарять?? Це не про мене. До людини мені байдужої — байдуже. А той, хто здатен викликати емоції — отримає їх сповна навзаєм. А вже чи зло це, чи благо — кожен вирішить для себе сам…
І «капали сльози на буси» не від того, що мене образили… Просто закохуватись мені не можна. На таке почуття слабкості – гостра алергія, муковисцидо́з і набутий порок серця – все вкупі! 
Я вилупилась Йому у очі з бажанням побачити там хоча б натяк на вибачення чи гіркоту від вчиненого… та де там!
Я безсила, та востаннє намагаючись «тримати марку» радше перед собою, процідила-просичала йому прямо в обличчя: «Розіб’єш мені серце, я розіб’ю тобі голову!»
Мабуть, це не освідчення в коханні у стилі Даніелли Стілл (тавтологія тут – але то я так спеціально), та Бог з нею. Головне, що переконливо.

Жінки думають, що мужики зраджують з а в ж д и, бо отакі вони самці. І якщо хлопець ще не зрадив, то просто Ви про це ще не дізналися, або зрадили з Вами.

Чула чоловічу думку про те, що їм просто цікаво, але вони старанно розмежовують кохання і секс (бодай сова кувала, як то кажуть).

Я розумію наступне: живуть поруч років 10-15, баба опустилася, розповзлася тілом, стала крикливою та скандальною, секс раз у пів року. Тут все ясно, — бігла б сама світ за очі.

А от приклад у мене під носом — живуть разом 14 років. Вона — успішна бізнес леді. Він — успішний бізнесмен. Вона приділяє йому багато (!!!) уваги, виглядає шикарно, їсти самотужки готує, а ВОНО («Він» трансформувався у «воно» — «Бидло») бігає по мотелям з дівками з дружининого агенства. Цього вже мені не доперти осяйним розумом. Що  бракує мужику у таких випадках??

І, ясний пєнь, все суб’єктивно, але ж існують якісь правила моралі? Чи на мужиків вони не поширені?

Значить так: у 2009 році була знята соціальна реклама на тему життя молоді. Оскільки над роликом працювали молоді та завзяті у свїх починаннях українці — роботу помітили і рекомендували на міжнародний конкурс. Ви можете допомогти ось чим:

Перейти по силці, подивитися відео (бо саме те, чи йде ролик чи ні — конкурсівський мудрагельський робот визначає вас як НЕ Бота)) От дивитесь собі, дивитесь, а потім вискоче питання Do you like this video? І якщо воно Вам сподобалося, Ви вважаєте що така реклама могла б зупинити хоч когось чи бодай примусити задуматись — валяйте, жміть I LIKE. Якщо ні — не варто кривити душею. ми ж тут не спамом займаємося, а поширенням інфи серед нас…

http://imaginecup.com/Competition/DisplayVideo.aspx?TeamId=23182&CompetitionId=39 —  ось цей лінк. Спеціально не роблю гіперсилкою, шоб глюків ніяких не виникло.

Конкурс закінчиться 30 березня о 23,59.

А в коментарях можна поговорити про якість відео, про роздуми, на які ота реклама нас наштовхнула.

P.S. У головній ролі Малунов — той, що зі мною по асьці триндів та іноді страждає чоловічим ПМС.  Гарний правда?

А світ не змінюється. Тепер небезпечно навіть їздити на роботу вранці.

Відомо, що у Москві сталися вибухи на станціях метро, перший з них відбувся близько 8-ї години ранку. За попередніми данними, то дві жінки-шахідки (мучениці за віру) вчинили джихад. Відомо також що дві жінки супроводжували серйозно настроєних мадам до метро. Зараз їх розшукують.

Понад 30 людей померло (зрозуміло, що ця цифра збільшується з кожною годиною), понад 60 постраждало.

Вказують, що то вчинило чеченське екстремістське угрупування (CNN), але будь які висновки робити ще рано, адже веледься слідство.

1. Які причини цього що сталося? Всі ми розуміємо про вічне протистояння Сходу-Заходу, та й конфлікти у Росії — явище не поодиноке. Але ну в які ворота те, що люди страждають ні за що? Калічаться родини. Зникає почуття захищености.

2. Не розумію такого: якщо якесь угрупування не задоволене чимось і втратило віру у те, що їх почують, то чому вони не чинять розправу над кимось винним? То, певно, риторичні питання, але може просто мені в голові не вкладається якась вселенська суть, якої я не знаю?

3. На захист мусульман. У мене є хороші знайомі мусульмани, які не розуміють оцих екстремістських витівок. Варто розуміти, що іслам і тероризм — то різні речі, тому не будемо «заганятися» на цей лад.

Впевнена, що ранок цей хлопець планував собі по-іншому.

Сльози невинних. Невже у цьому сенсу джихаду?

…і я нарешті подивилася «Кримінальне чтиво«! :)) я до цього часу, до своїх свідомих 24 не бачила цього фільму. А тепер прорвало і я подивилася його в суботу і ще раз у неділю. Маза-фака, до чого ж фільм дотепний. Я не скажу, що то для мене одкровення фільмоіндустрії, але з якихось моментів я конала як америкос (ну тільки гамбургера в роті не вистачало, їй-бо).

Люблю Брюса. Він і тут не зрадив сам собі — був брутальним, сексуальним, різким і люблячим. Ота його мадам — «тюльпан» — ну геть клад, вона мене так розчулила коли повторювала за ним «вот тайм із іт?»)

Ума Турман і Траволта —  всі їхні вислови і сцени стали класикою. Про них я чула ще до перегляду фільму. Якість.

Все у фільмі перебільшено, до фіга крові (і шо ото в того Квентіна в голові робиться?), американський гумор (часом тупий, часом напрочуд тонкий). Словом I like it

Дівчата, глибоко дихайте, бо мій друг Малунов зробив мені міні-подарунок зранку у вигляді лінка на фотки чоловіків, напівоголених, гарних, майже ідеальних і ні грама недосяжних. Отож підпалюємо цигарку, заварюємо каву і розглядаємо цих красенів, кожен їхній м’яз розворушує мою хвору (чи занадто здорову) уяву 🙂

Справа навіть не в гарному тілі, а у стилі, у сексі прямо у зініцях (спробуйте збільшити фотки і Ви його там побачите :), у силі поглядів, або у милій хлопчачості. оооххх.

 

Поцілунок у сідницю 🙂

Мрія, а не чувак.

Ну от тепер можна повертатися до своїх реальних кавалерів і намагатися знайти у них хоча б краплинку схожості з цими аполонами. Ох ця жіноча доля 😉

 

Ну то я трохи загнула про те, що то була попойка. Але шось надміру приємне таки відбулося.

Всі тут в курсах, що своїх подруг я люблю, і чим далі  старшаю, тим більше те почуття усвідомлюється. От вирішили здибатися з Лєною і прогуляти по останній двадцятці (а з/п була недавно – бля, ті гроші як вода). Пошкандибали у гарний генделик, млосно і болісно минувши наш улюблений “Майдан” де сьогодні етно-рок грають якісь музики з Франика. Купили пива і почали програмні теми обмусолювати: мужики – падліни, на роботі не цінують бла бла бла. І, скажу я вам, в усьому цьому весь кайф: неабияка насолода мандіти дурниці і розуміти: людина навпроти теж з такими вавками у голові, вона париться майбутнім і відсутністю реалізації.

Круто повертатися додому  коли моросить дощ, – трубимо оті величезні амерікано, повзем як черепахи, триндимо, відчуваємо себе на вулицях ледве не Нью-Йорка (бо бляха, великі амерікано п’ють у Нью-Йорку теж). Відчуваємо (на п’яну голову), що все життя попереду, бо ми до чортиків гарні дівки, талановиті та розумні. І добре шо ми дружимо. Бо баби – справжні, достойні і надійні – то сила набагато потужніша, аніж можуть собі уявити “непосвящонниє”.

P.S. Сумбурність списуйте на мій не надто тверезий стан. Amen.