Знаєте, бути Хемовою мадамою не просто. Хоча приємно.
Це як екзамен, який вчиш-вчиш, а потім, перед здачею, ніч не спиш, переживаєш, боїшся, шо не вийде, не згадаєш. От і я в такому стимулі постійному. Нема спокою в нашому тандемі, ніколи не було і не буде. Ми як екзаменатори одне для одного
У нас багато гострих кутів, які чогось ніхто не намагається оминути. От багато ж людей іде на компроміси, а ми навпаки від них відходимо, гаряче дискутуємо, ледве не до мордобітія а потім кажемо, що ми прийшли в життя одне до одного не для того, аби щось міняти, а для того, аби пізнавати, цікавитися, співпереживати. Не було б гострих кутів, ми б знудилися. Я нудитися нам ніяк не можна. То ж моральна клінічна смерть.
Буває, ми втомлюємося від емоцій.Тоді сидимо мовчки, читаємо поруч.
Шо дивно і геть не притаманно для мене, то те шо я не втомлююся від нього. То певно пов’язано з тим, шо я його люблю.
Але, думаю, справа тут в іншому.
Він гарний. Особливою, піднесеною красою. Є люди, які світяться зсередини. Бо вони мудрі, творчі, розуміючі, странні на всю голову… От Хем такий. Він велика дитина. Він серйозний чоловік. Він шикарний коханець. Напрочуд начитана особа. З своїми поглядами, які хєр зламаєш. І він нерозгаданий. І не буде розгаданим, тому що його наповнення відбувається безперервно. Не вгонишся.
Дозволяє мені гоцати по ньому, робити косметичні маски та інші дівочі екзикуції на його засмаглому обличчі, вигравати в нарди, їхати на ньому, коли болять ноги.
На замовлення готує айран. Сушить мені волосся. Миє мене в душі. Колупає мені фісташки, шоб я не поламала нігті. Цілує коли я тіпа сплю. Не звертає уваги, коли я репетую, бо пмс. Робить масаж, хоча не вміє його робити.
Висновки.
Якщо чоловік дозволяє вилазити йому на голову, значить любить. |
Якшо я хочу вилазити на голову чоловікові, то я його люблю. |