Ти без мене неповним будеш
Всі молекули твої розпадуться
Але шо ж ти сука мене не любиш
Так і треба тобі, падлюці (с)
Ірена Карпа «Без мене»
Вчора сиділа з Русланом (хто не помне — напомню — племінник мій 16-річний) самі дома. Було класно, бо то був вечір пізняння «що слухати/що читати?» Він у мене хлопчик розумний і, я б сказала, класично-добрий. Не кричить на рідних, захищає менших, качає прес і руки, не курить (ну два рази було там, ми грали в Кубу, то сигару троха потягнув, але то ж при мені на очах), любить українців, погано ставиться до укр. політиків, говорить по-українськи, хоча живе в Києві, сміється над жартами українського Притули, дивиться кіно про Рим, взагалі повернутий на темі античности, не можу сказати що заучка (а часом так би хотілось, щоб навчання зараз для нього стало єдиною самоціллю), та всеодно такий, яких зараз пошукати. Крім того Бозя наділила його ростом 1,80 вже зараз і він потроху продовжує рости (пішов у діда свого по татовій лінії, кажуть, той був 198 см О_о)
Включила я йому Карпу. Пісні, інтерв»ю, зачитувала фрази з книжок. Для нього то було незвично, смішно, шокуюче — а шо в книжках мона матюкатися? Я кажу шо ще й як мона, от це, Русь, література модерна, а ту шо виладають в школі — вона класична, традиційна. Сказав, шо Карпа гарна і розумна, він і не знав, що письменники бувають нормальними. Тре підсунути книжку тепер (ну то вже в Україні, а то тут ніц). Відчуваю. що то мій час, моя дитина готова сприймати той брєд, що носить в голові тьотя.
Дала роздруковку свого тексту, читав, каже, до 4-ночі, а о 7,30 розбудив мене з готовим сніданком, ми їли, пили каву і він розказував про враженя. Каже приблизно таке: «Так чого ці придурки навколо не дають нам читати чогось вартісного, життєвого… Література — мистецтво, воно то так, але мистецтво відірване від життя, то нашо таке треба»..
Відчуваю себе корисною.
***
Ясемін — моя психолог тепер увійшла в історію. Наступний мій етап інший практичний психолог — доктор Онур Їлдиз. До нього піду вже з наступного тижня, бо йому тре прочитати ті томи шо написали його попередники про мене.
Дякуючи Ясемін я тепер буду точніше вибирати літературу, наперід читаючи рецензії. Виявляється, мені корисніше якшо книжка приведе мене до вкрай збудженого стану емоцій, аніж хоч на йоту розчарує. Тоді я починаю нудити світом. Тоді я прагну виправити світ. І ще, що найцікавіше, в мене виявляється назріває хвороба бібліофільство — манія збирання видань, до того ж рідкісних (ну очевидно ця частина відхилення в мене поки що не розвинена). Каже, що ця штука граничить з бібліофобією, це коли в один день я боятимусь книжок, які у мене є, бо вони можуть мене повергнути в депресію суму або болю. Ну це коли я вже геть здурію.
Виявлється, вона весь цей час намагалася зі мною поговорити про все, а у нас все зводилося до книжок. Так? Хіба? Я не помічала.
Розказала сестрі, вона каже, тююю, тваю мать, я й так це знала, згадай, як ти летиш в Туреччину на 32 кг дозволеного багажу в тебе 25 — книжки. То я хвора, блін, а я думала просто розумна.