Батьківські крайнощі

Батьками бути не важко, але клопітливо. Я до того, шо то не напрягає, навпаки, гордість розпирає груди, на кожному кроці щебечеш на одну для тебе насущну тему — про рідну дитину. Але хочеться досягти віртуозности в  цій справі.


І кинулася я по сайтам і книгам про ранній розвиток. Хем перейнявсі і теж на власний манер почав шукати різні методики і розвивалки.


На сьогодні я назбирала кілька аудіокниг для того, аби Ада слухала перед сном і під час сну. Ми міняємо картинки над її ліжком, аби вона сприймала мистецтво вже зараз, шоб потім не дивувалася людським ненормальностям. Читаємо казки і показуємо у них малюнки, хоча вона на них, таке враження, ще не дивиться. Граємо в розвиваючі ігри, вивчаємо текстури предметів, слухаємо класичну музику і т.д.


А от вчора знайшли таку нову для мене фішку. Суть методи — розвиток широких інтелектуальних умінь. Треба надрукувати (або купити готові) тематичні карточки. Наприклад, столиці світу. На невеличкій карточці має бути намальований символ столиці (якшо Париж, то Ейфелева вежа), і прапор Франції. Показуєш малявці цу кольорову мальованку і голосно кажеш: Ейфелева вежа, Париж, Франція. Повторюєш двічі. І переходиш до наступної картки. І, наприклад, три дні працюєте з цією темою. Далі можна робити тему фруктів, знарядь праці, відомих письменників, цифр, англійських слів і т.д. Кажуть, що в такому віці діти все сприймають за чисту монету. Зараз, коли дитина як чистий листок, нема для них чогось складного чи легкого, бо для них нове все і нема різниці що зараз сприймати, то чому не сприйняти б чогось розумного?


Моя старша сестра сприйняла це за цирк і сміялася з нас. І я вже блін не знаю чи варто таке робить чи ні? Може я йду проти природи, намагаючись заскочити наперед? Може я нагружаю власну дитину чимось дурацьким і перетворюю Адувана в експерементального кроля?


Але це ще не все. Хем купив ДВД з програмою раннього навчання читанню.


Батьківські крайнощі: 4 комментария

  1. Цитринко, ви правильно все робите! Приклад.Сестра , коли її малій було три місяці разом з чоловіком вирішила, що тре дитину зараз вчити, бо потім буде складно щось втовкти.) Почала з таблички множення: замість колискової, невзначай під час сюсюкань з нею, навіть під час сну. Свекруха сказала, що невістка крейзі і мучить дитя). З рочку її вчили малювати вмокуючи ручки в різні фарби ( продають спец. для дітей) і говорили англійською окремі слова. Десь з 1,5 розповідали про різні культури, країни, читали не дитячу літературу ( вірші наших поетів) і т.д.
    Зараз малій 3 роки і 2 місяці — вона вміє рахувати до 25, любить вірші Василя Симоненка, розповідає діткам у садочку про художників, вчить татка, що курять лише слабкі люди і взагалі дуже добре розвинена дитина.

    Батьки дітей з групи скаржаться, що чада вдома говорять про те чому мама не розповідала їм те-то і те, а Русланці це розповіли. Так як вона бойова дівчинка, то у групі дітки сідають навколо неї , а вона розповідає все те, що батьки їй в голову вкладують!

    Так що дерзайте!

  2. Знайома тема. Мабуть, всі нові батьки через це проходять. Я теж колись картками Домана цікавилася і намагалася розвивати доню. Але таке ось питання: що дитина буде робити з табличкою множення в 3 роки? Що вона буде робити з столицями світу? А з алфавітом? А з тваринами, яких вона не в стані побачити навіть в зоопарку чи з екзотичними деревами? Вона навіть якщо це вивчить, то просто зазубрить без будь-якого розуміння чи аналізу. І ці знання потрібно повторювати весь час, тому що без використання вони просто забудуться! А якщо дитина буде в монітор втикати, щоб розвивалки дивитися, то це буде не плюс, а мінус в її розвитку. Думаю, що ранній розвиток не повинен переходити за межі розумного. В такому віці, як Ада, можна показувати чорно-білі картинки (діти контрасти дуже добре сприймають), далі фактури, і розмовляти, розмовляти з дитиною у будь-якому віці. Діти дуже добре сприймають вірші, вони розвивають і мовлення, і пам’ять.

    Читала думки різних мам про ранній розвиток. Є, зокрема, й такі, що занадто фанатичний ранній розвиток губить природній інтерес дитини до пізнання світу, ускладнює їй життя у школі (надто розвинена дитина може просто стати ледарем у початкових класах, оскільки їй там робити нічого), створює соціальні проблеми, оскільки однокласники будуть цікавитися дитиною тільки як об’єктом для списування, а не другом. Загалом думаю, потрібно вчити дитину думати та аналізувати, розвивати творчі здібності, мовлення, моторику, а не напихати її енциклопедичним матеріалом (типу столиці світу та американські президенти).

    Я вже не пишу про те, що батькам просто треба убитися, щоб слідувати хоча б одній методиці.

  3. Згідна з rona… зі старшою я багато займалась (правда без фанатизму типу раннього читання -рахування) донечка дуже розумна,любить читати самостійна дивує бо вчиться без напрягу ( як послухаю що інші батьки роблять домашні завдання за дітей у 12 років ) то думаю що не зря я то все робила …

    а з другою дитиною (постійно не висипалась було не до того як кажуть)бачу що помилку зробила тре тепер наздоганяти, але розвивати мілку моторику рук ,ліпити ,слухати казки ,музику, читати, говорити, розказувати казки, співати пісні спілкуватись то все треба ..

    я мала кубики Зайцева, шнурівки всілякі , розвиваючі ігри Нікітіних це те по чому я займалась ( Ми тоді жили у Москві) але правда дотримуватись однієї методики важко брала все потроху звідусіль ….

    Займатись треба однозначно але без «фанатизму» як то кажуть а ДВД поки рановато та і зір поки формується так що на мою думку поки слухайте музику …

    Натхнення вам і терпіння !!!

  4. особисто я виступаю за такі розвивалки шоб без тєліка і монітора. Щоб активно задіяні і батьки і дітки. і все щоб у формі гри.
    вірю в те що немає двох однакових дітей. дехто голову не може тримати до двох місяців, а хтось з 2 тижнів уже крутий 🙂

    так само і з можливостями мозку — хтось не вмітиме рахувати до 5 років, а хтось пропрацьовує додавання в 2.

    факт такий, що в Туреччині дітям дозволяють розвиватися природньо, практично не докладаючи зусиль з боку батьків, бо ж «всі заговорили і він заговорить». і діти мовчать до 2-2,5 (не всі, звичайно, але б-ть з тих шо я стрічала). і в садочку де в середній групі з 15 дітей — 3 дитинки не з турецькими мамами — саме ті три дитинки читають, рахують, використовують 2-3 мови і на диво розвинуті. а ті мами працювали з дітками з народження. Одна (моя англійська колєжанка) працювала фанатично, включаючи лекції з її університету, коли мала спала.

    і про природній інтерс до пізнання світу. думаю, шо його притупити чи звести на нівець неможливо, бо в світі стільки інформації і книжок і фільмів і країн і культур шо всього не взнаєш і за довге-довге життя. мені здається що таким чином можна тільки роздразнити жагу до знань.

    згодна з тим — тільки без фанатизму, шоб дитина не була схожа на жовтого ботаніка 🙂

Обсуждение закрыто.