Різниця. Нюні.

Між Хемом і мною є багато різного. Але, як на мене головне це: після мого провалу по роботі (попередній сльозний пост саме про це), він каже: «ну чого ж ти так переживаєш. не плач, це всього лиш робота«. А для мене: «ЦЕ Ж САМА РОБОТА! ЦІКАВА, КРУТА, ЯКУ Я ХОТІЛА!»


Я й не знала шо можу зранку прокинутися  і перше шо зробити — плакати і нюняти. Самій гидко.


При мені залишається робоче місце, най не робота мрії, але не казна що. Все знов як і було, наче б і не мала я піднесення і надії на прорив у краще. Наче і не сподівалася вирватися з зачарованого кола дурноти від того, що кожен день однаковий. Наче і не думала, що варта кращого. Певне, не варта. Кастрюлі-пилососи-нудна робота — мій старий life style came back.

Різниця. Нюні.: 4 комментария

  1. Цитрин, головне знай, що ти особлива перш за все тим, що хочеш постійно більшого. А людина яка хоче, вона колись то має отримати.
    Я сама в цьому дурному колі застряла і єдиний вихід бачу — просто розвиватися заради себе, а далі час покаже.

  2. В мене коли депресія (так як тепер), я знаю, що в мене душа голодна і її треба чимось погодувати…. ) чим ти душу зазвичай годуєш, га?)) я

  3. правду, Галю, кажете все тимчасово.
    я вже починаю думати може і направду доля підкидає гамняшки, аби потім на шось хороше вивести, бо вже так було не раз.

    Ліпочко, які твої годи, я вірю шо одного ранку ти прокинешся і зрозумієш куди діти свій талант. На крайняк, помни, шо завжди можна утнути якийсь спільний творчий прожект)

    Жменько, тобі сам нік не велів ходити у депресії, ти наша заряжалочка оптимізмом. а душу я годую зараз Адою, цибаками і кавинками. Нашо прикидатися тим ким я не є. ну помагають мені цибаки, най так і буде 🙂

Обсуждение закрыто.