Як до жирафи

От так і до мене туго доходить. Не йняла я віри в досягнення цивілізації і таскала Аду на руках. Коли втомлювалася — передавала іншому, або клала на лопатки 🙂 Але дитина активна і коли не спить хо уваги, шо здорОво.

І коли Адуван не спав — я скакала перед нею як чорт перед хмарами, аби розрадити.

І главне було ж те кенгуру у мене ще з перших Адиних деньочків. Та я вперто казала шо то хєрня і ногороздирач для дитини. Але сьогодні, коли Ада вже не легеньких 3 кілограми і круть-верть з шилом у попі, я таки його вдягла.

І всьоооо.. Рай для нас обох. Я роблю все швидше, Ада за тим спостерігає і мовчить, її колихає і ми такі дві квітки лазимо по хаті без утиску наших інтересів. От де компроміси, шо породжують велику дружбу.

 


Як до жирафи: 2 комментария

  1. А ергономічних рюкзаків нема в Туреччині? В такому рюкзаку, на відміну від кенгурушки, дитина тримає ніжки в правильному положенні, що забезпечує профілактику дисплазії кульшових суглобів. Крім того, рівномірніше розполіється навантаження на того, хто носить.

  2. таке мені сказали)) для мене то космічні терміни. певне є, але я взагалі не практикувала таких «носілок», але сьогодні нужда заставила — гості в хату то й прибирати тре було швидко)

Обсуждение закрыто.