Як пристойна мамаша

Моя подруга Вєра після народження сина бідкалася, що синові треба звичайна мама, а не творча, незвична для інших людей, що вбачає у вихованні дитини якусь тільки їй зрозумілу ціль.

мені здається, що звичайних мам нема. У буденні речі по вихованню і догляду за дитиною мами вкладають все тепло, що накопичили за всі роки дівування. Усе таке незвичайне тепло, що з самого початку було призначено для маленького горішка, просто мама ше про це не знала. А неординарні мами (ну в міру неординарні канєшно) — це як дар Божий діткам. Ну так мені хочеться думати.


А ше мені хочеться думати, що я вибрала правильне слово — «неординарність», а не «дурнуватість».

Мені хотілося б називати неординарністю те, шо в лікарню ми їздили на мотоциклі. З Адою. Ада була у спеціяльній корзині, але то нас не виправдовує. Хоча з іншого боку закону нема такого, шоб дітей не возити на моциках. Принаймні в Туреччині. І ми їхали помаленьку.


Неординарність — обліпити стінку над Адиним ліжком фотографіями картин та ілюстрацій, які нам би хотілось, щоб вона знала і розуміла.

Я ж сподіваюсь не перегружаю дитину?


А ще сьогодні до нас приходили англійські друзі і подарували іграшки kaloo. Ну я село без радіва, ващє не знала про існування таких, а то оказується якісні, екологічно чисті і такі шо розвивають моторику у новонароджених навіть. От я тикаю вже пів вечора того кроля Аді, їй поки по цимбалам. Але якшо я привчила зирити на фото картин  Далі, то екологічно чистим і взагалі крутим крольом гратися тоже заставлю :))

 


І шоб добити вас своєю материнською занудністю, вивалю сьогоднішнє Адине не дуже якісне фото. Таке обличчя Ада робе, коли з нею гратися а потім раптово припинити. Або тримати на руках і без причини покласти і більш не трогати. Це така емоція. І вона певно — гнів. А це мене приводить до висновку, шо Ада всьо таки характером в маму 🙂 В мене себто. Моя домінантна, приорітетна емоція по жизні — то гнів і недовольство. І в цьому нема нічого поганого, якшо по дєлу, хіба не так? 🙂


Страшний сон

Я знову тут з своїми дурними снами, як кончєна яка.

Мені в поганих снах сниться дехто з моїх колишніх. Ми з ним були близькі статусом, та не душею. Тим не менше, я любила його, а потім так різко розлюбила, що щоденною мрією і задачею було позбавитися. Але він був чіпкий. А я ще ж і гуманна персона хрєнова. Тому послати не могла. Мені прийшлося розповідати про те, шо ми різні, нема вогню більше і все таке інше лайно. Йому не доходило, та потім зрештою все сталося і після трьох років наче б то спільного життя ми розійшлися як в морі кораблі.


Я так розумію, шо він залишив у мені якусь душевно-психічну травму. Бо більше не бачу причин чого снитися мені в снах. І так сниться, шо я не з Хемом одружена зараз, а з ним і так мені від того тоскно, і так я прагну розлучення, і дурю його, і тікаю, і обманами вириваю сторінки з паспорта а він все преться і преться.

А потім прокидаюся вся така з пульсом за двісті і бачу Хема на подушці зі сплюснутої губою і щокою (ну знаєте, таке робиться, якшо спати не то обличчям в подушку, не то в бік)) і мені відлягає.


Я здогадуюсь:  того колишнього я задуже різко розлюбила. І тепер боюся, що моя любов може кінчитися. Так само різко. А я не хо, шоб моя любов до Хема закінчилася коли-небудь, бо кращої пари для мене Бог і придумати не міг.