йолка маталка, йохану дівізію! як же я втомилася від людської фальші, від напускного крутейства, від невдячності і нерозуміння.
я десь опинилася зараз серед таких людей, які геть не справжні. ржуть, коли не смішно, кажуть неправду, покузують почуття, яких не відчувають.
чекаю поїздки в Анкару як свіжого повітря. там буде Махір — такий Хемів друг, шо ото видав бестселлера. якого ж гарного і вдалого, а головне не попсового. і там буде не курорт, бо на курорті всі либляться, бо так вимагає етикет і сервіс. а я хо не либитися. взагалі хочу забуи за ті м»язи, шо відповідають за отой несправжній вишкір.
Ада от моя справжня. Реве і реве. Ну нема настрою в людини.. але направду зараз вона стала плакати часто.. і увага їй же вся, і ігри, і сон. Ну зубки лізуть.. але часом складається враження, що вона плаче не на зубки, а просто «поревти захотілось»..
А от з Хемом посложніше. Жили ми душа в душу місяць. А сьогодні зранку він обізвав мене ідіоткою. Ну по турецьки це звучить «салак». Як же я не люблю цього слова, а ще більше я не люблю людей, які в розмові опускаються до того, аби отако плюнути словом, бо вже кінчилися докази і тези. Не повірите, моя реакція була спокійною. Бо коли мене по справжньому курвить, то мене запирає (я вже казала певне). А він з переляку перемив весь посуд і всю кухню ціляка. Але все мовчки, без вибачань. А потім пішов у бар. А я собі хоть поснідала так як я люблю, а не по-турецьки. І поскакала диких танців перед Адою.
Ну потім він вибачився, але мені якось десь. Бо:
1) це всеодно сталося, він це зробив, хоча знав шо я цього не переношу
2) це станеться ще раз, бо йому наплювати шо я переношу а шо ні.
Але я не говорю з ним. Себто розкриваю рота і відповідаю на питання по темі «Ада», «Обід», «шо купити», і на тому все.
Рідний чоловік то така людина, шо викликає весь спектр емоцій. То ти його любиш, як дитину. То поважаєш, як тата. То хочеш, як Джонні Деппа. То дивитися не можеш, як на Януковича. А то і зовсім хочеш виселити нафіг з хати, як таргана якогось ненужного.
Я хочу часу на відпочинок духовний. Я засохла без розумного кіно (хто знає хароше-інтелектуальне-сльозливе-мудре — в коментарі прошу писнути). Я хочу зробити якісь гарні картинки на стіну — де ж то й коли ж то засісти? читати то я читаю, але то вже давно буденно для мене.
так з чого я почала? з фальшу.
я все частіше дивуюся, як ми з Хемом подопускали до себе такий фальшивий люд? тре робити чистку кадрів/друзів/знайомих і то бистро.