Мама пішла по нові двері, Ада заснула, я п»ю зелений чайок з апельсином і думаю про те, що я навіть не знала де мій дім.
Так, народилася я ТУТ, живу ТАМ, а хотіла би жити ДЕСЬ ТАМ.
Але дім мій біля НЬОГО. Під його крилом теплим. Біля його небритої пики.
Ада дуріє, як бачить Хема в скайпі. Галасує, махає руками, а дістати не може. Потім кладе голову мені на плече і лежить мовчкм, дивиться… Така мала, а теж скучає.
Ми обидвоє погодилися, що місяць це був перебор. Але треба почекати. І не те щоб я прямо витримати вже не могла. Але от не те без нього і все.
***
Я скажу прямо: я зовсім не трєзвєннік-язвєннік. Але такого фрівольного ставлення до алкоголю як в Україні я не розумію. Не погоджуся пити горілку, бо просто день хароший. Для хорошого дня і для особливого стану можна хильнути бокал червоного якісного, а не з картонного пакета.. Я в шоці шо твориться біля полиць з алкоголем в супермаркеті: 17-ти річні /18/19/20/,,,/25-ти річні хлопці-дівчата ржуть (бо вже то сміхом назвать неможливо), обнімають-лапають одне одного, матюками замінюють дієслова та іменники і вибирають без прискіпливості та поваги до свого здоров»я пляшку-другу дешевої (найдешевшої, бо ті пляшки геть не дешеві) горілки.
Знаю, що не всі такі. Бо, дякувати БОгу, маю можливість знати-любити-спілкуватися геть з іншою молоддю. І ще раз кажу, то ж і випити можна дозволити собі і покурити (і навіть не тільки цигарку), але з УМОМ.
Скажу ше, що навіть представники моєї чисельної рідні люблять бахнуть. Але про родичів, як про мертвих, або хороше, або нічого. Засєм кланяюся.
***
Сьогодні відбудеться ще один цирюльний експеремент над моєю головою.
***
Хрестини намічені на третє. Радію, шо два вжливих чоловіки стануть мені тепер кумами і дві важливі дівчини теж породичаються з нами.. В хаті — розваллє. «Хрестини в розваллі» — гіпотетичне полотно невідомого майстра. Навіть в туалеті-ванній плитку не встигли покласти. Україна.