про противне. і про високе.

все частіше я розумію, що те, як я живу зараз — дуже для мене. все правильно. і люди ті.


недавно мене занесло на ярмарку — всякі будівельні прибамбаси 10-тонні, все виключно по роботі. І був там модель — серб (моя тяга до балканських хлопців така сильна, шо вони мені вже десь на кожному кроці). І коли я минала його він якогось вчепився і почав позувати біля нашої невеличкої делегації. І потім у звіті ярмарки я побачила пару фоток де він і я. І такі ми гарні. І так все гармонічно.


Було б.


Винайшов серб адреси фірм, які відвідували ярмарку (по запрошенням ми ж туди ходили). Проробив нескладну операцію і та-дааам — додає мене в соц мережі. Говорить чогось турецькою. Я відмазуюся. Мої відмазки не сприймаються і нічо нам не преграда — ні дитина, ні чоловік. І все скотилося до фраз типу «в мене таких, як ти…» і «якби я захотів..» .

Мона було б обмежитися фотками, нє?


А звати то як гарно! Горан. Хай не Бреговіч. Але Горан. Але толку з гарного імені?

І я подумала, шо Бог наділив мене якоюсь чуйкою. Бо втюрюватися в таких — не доводилося. Опускатися до того, шо якби він захотів, то бігла б я на ходу вже задираючи спідницю — теж Всевишній милував.

***


Умберто Еко був в Стамбулі. 2 дні. Знали всі — від Італійського консульства до останнього студента універа. Всі крім мене. Взнала я 5 квітня. Рівно за годину до зустрічі. Впала в міні істерику, поки Хем не викликав таксі і ми не знялися до того університету. Охорона делікатно і 4 рази (!) попросила нас успокоїтися, бо місць нема навіть стоячих. І шо ті запрошення були роздані-розпродані ще в січні. І нє, Орхан Памук — який був там же і проводив дискусію з Еко — мене не помнить (то й не дивно, бо він мене і не мусить помнити, я безбожно брехунькала охороні шо ми з ним за панібрата).

Не побачила я Умберто Еко.

Цього разу.

Але ви ж знаєте вперту українську мене.

Єщьо нє вєчєр.


Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*